Важливi проєкти
Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200

Робота “людина-людина”, як у волонтерів, благодійників, учителів чи лікарів – дуже емоційно виснажлива. Такі працівники/ці особливо ризикують отримати емоційне вигорання. Особливо це відбувається у кризові періоди, коли посилюється емоційна напруга та стреси (як, наприклад, теперішня пандемія коронавірусу). Що ж потрібно знати волонтеру/ці про емоційне вигорання? Як його розпізнати та не допустити? Як справлятись з емоційним вигоранням на фоні тривоги та стресу? Відповіді на ці та інші питання шукаємо у сьогоднішній статті.

Емоційне вигорання – одна з хвороб сучасності, багатозадачності та великої швидкості сучасного світу. У багатьох країнах емоційне вигорання офіційно визнається захворюванням, пов’язаним з трудовою діяльністю, яке потребує профілактики та лікування. Як ми вже зазначали спочатку, емоційне вигорання особливо поширене в середовищі людей, які працюють з іншими людьми, так званими, «професіями, що допомагають» (лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, менеджери по персоналу тощо). Саме ці люди часто зустрічаються з почуттями та переживаннями інших людей.

Емоційне вигорання потрібно відрізняти від депресії, синдрому хронічної втоми і просто втоми. Основна характеристика «вигорання» виснаження, спустошення. На відміну від депресії, емоційне вигорання пов’язане з інтенсивною соціальною активністю і проявляється як спустошення: смислове та емоційне. Найближче, за своїми проявами, емоційне вигорання до синдрому хронічної втоми, який пов’язують з обмінними процесами в організмі, нестачею вітамінів, і, звичайно, способом життя. Однак емоційне вигорання має й психологічну природу.

Через які ж причини волонтер/ка може «вигоріти»?
  • Якщо неправильно розподіляє навантаження. Наприклад, приділяє відпочинку занадто мало часу. Буває, що волонтер/ка бере участь в декількох волонтерських проектах, при цьому поєднує це з навчанням, роботою та допомогою рідним. Тоді зовсім не залишається часу для себе та відпочинку.
  • Якщо є неприємності на роботі та особистому житті. Неприємності в одній сфері життя можуть викликати емоційні переживання, які накладатимуться на іншу сферу. Так, на початку статті ми згадували, що однією із причин емоційного вигорання може бути кризовий період у житті, пов’язаний з пандемією коронавірусу. Тривога, стрес та інші емоційні переживання можуть позначитись не тільки на таких сферах нашого життя, як сім’я чи робота, але й на волонтерській діяльності також.
  • Якщо не зовсім розуміє (або втрачає) цінність, значення і сенсу свого життя, нерозуміє цілей, заради яких здійснюється волонтерство. За цим може стояти молодіжне «спробувати свої сили», «дізнатися, на що здатний/а». Інколи через добрі справи людина ставить амбітну мету «допомогти всім», при цьому, не маючи можливості знайти собі місця в цьому житті, намагається його знайти серед добрих справ, інших волонтерів або людей, які потребують допомоги.
  • Якщо наявні певні особистісні передумови до емоційного вигорання: хронічні захворювання, тип темпераменту – холерики і меланхоліки більш уразливі до феномену емоційного вигорання, негативна вибірковість – коли в будь-якому явищі ми шукаємо його негативні наслідки, підвищена емоційність, перфекціонізм, жорсткість або м’якість особистих кордонів, надмірна вимогливість тощо.

Все це, в підсумку, може призвести до емоційного вигорання навіть в такій благородній справі, як волонтерство. Та не варто через це засмучуватись. Адже потрібно розуміти, що емоційне вигорання – це певний механізм захисту організму від надмірного перенапруження – своєрідний запобіжник. Якби його не було, волонтер/ка продовжував/ла би свою діяльність, незважаючи на втому. Але організм подає сигнали про необхідність відпочинку.

Думки громадських активістів про вигорання та боротьбу з ним

 І так, якщо ви – волонтер/ка і останнім часом відчуваєте, що з вашим настроєм та мотивацією до волонтерської діяльності щось не так – можливо у вас емоційне вигорання. Визначити це допоможуть певні ознаки, наведені нижче:

  1. «Мені нецікаво». Дуже небезпечно, якщо вам раптом перестало приносити задоволення те, що подобалося раніше. Наприклад, ви любили брати участь у заходах вашої організації, спілкуватися з новими людьми, але раптом пропало почуття залученості. Це симптом і привід задуматися, що відбувається.
  2. «Мені байдуже». Ви, як представник/ця організації, перестали відчувати цінність своєї діяльності та її результатів. У вас знижується настрій, коли ви думаєте про свою волонтерську діяльність. Все частіше з’являється думка «Мені нічого не хочеться».
  3. «Мене легко роздратувати», «Я не хочу спілкуватися з іншими волонтер(к)ами». У вас змінились відносини з людьми, відбуваються спалахи гніву через дрібниці, ви почали огризатися на інших. Раніше ви із задоволенням спілкувались з іншими волонтер(к)ами, а тепер намагаєтеся усамітнитися та не перебувати в їхньому товаристві. Вигорання відбивається і на особистому житті, відносинах в сім’ї. Іноді навіть звичайне прохання, скажімо, помити посуд, викликає у вас агресію, раптову лють.
  4. «Я часто нездужаю». Спад імунітету, нескінченні застуди, незрозумілі болі, сильне серцебиття, нічим не спричинене, поганий сон. Все це може бути захисною реакцією організму. У такій ситуації емоційне вигорання схоже на вірус. Наприклад, тіло повідомляє, що щось не так через підвищену температуру, слабість, безсилля.

Можливі два варіанти реакції на такий сигнал організму, як емоційне вигорання: ігнорувати його, і тоді є ймовірність, що емоційне вигорання стане «хронічним» і може призвести до найсерйозніших наслідків; або інший вихід – визнати наявність вигорання і свідомо почати відновлюватися. Саме другий варіант є вірним.

Як же правильно вийти з цього стану та не допустити його виникнення?

Ось поради Марти Пивоваренко, психологині, голови правління ГО “DEVELOPMENT FOUNDATION” (джерело):

  • Потрібно відстежувати свої реакції, свою поведінку, те, як на тебе люди реагують, слухати своїх колег, волонтерити в парі.
  • Пам`ятати про відпочинок: не завжди потрібно всі 12 годин безперервно працювати – доводити себе до виснаження.
  • Практикувати різні техніки розслаблення та зняття тривоги і напруги. Наприклад, дихальна техніка дозволяє наситити краще ті частини тіла, де збирається напруга, правильне черевне дихання, часом, це може нагадувати йогу чи медитацію. Такі способи допоможуть справлятись й з іншими неприємностями у житті, які відбиваються на нашому емоційному стані.

Як за допомогою медитації подолати стрес? Розповідає експертка із США

 А ось ще декілька корисних порад для волонтерів/ок:
  • Вам важливо правильно розставити пріоритети. Потрібно розуміти, що волонтерство – це тільки частина життя, є ще й інші сфери. Також варто не забувати тримати дистанцію з тими, кому допомагаєш.
  • Якщо ви новачок, оберіть собі правильного наставника/цю, досвідченого координатора/ку, до якого/ї ви  зможете звернутися за порадою та рекомендацією.
  • Ви повинні чітко знати свої завдання, права та обов’язки, а також чітко уявляти свою діяльність та нести за неї відповідальність.
  • Ви маєте не тільки давати, але й брати. У цьому ключі допоможе підтримка своєї групи. Теплі і довірчі відносини всередині волонтерської групи, дружні посиденьки волонтерів/ок.
  • Ви повинні пам’ятати про благородну місію та цінності, які вами керують у волонтерській діяльності.
  • Якщо вам необхідно тимчасово відійти від волонтерства і є така можливість – можете це зробити, відпочити та перезапуститись. Важливо спробувати розібратися в собі: устремліннях, метою, мріях, планах, почуттях і бажаннях.
  • Не забувайте робити хороші справи й для себе. Іноді важливо просто не забувати, що світ прекрасний, давати собі хвилини, години, дні розвантаження та радості. Важливо наповнювати себе приємними враженнями і робити добрі справи й для себе.

І пам’ятайте, якщо ви зустрілись із емоційним вигоранням – це не причина засмучуватись та повністю кидати все. Це можливість подорослішати, взяти на себе відповідальність за своє благополуччя. Феномен емоційного вигорання може стати нашим союзником, якщо ми зрозуміємо, чому саме «вигоріли» та зможете змінити своє життя на краще, приділяючи час як собі, так і добрим справам.

Більше публікацій по темі:

Як зберегти психічне здоров’я під час карантину? 10 порад від докторки психології

Як будувати взаємини з близькими під час карантину? Розповідає психотерапевт

Як зберегти здорові стосунки під час карантину? Поради сімейної медіаторки

7 антикризових заходів, які допоможуть вижити в карантині. Поради фінансової консультантки

Як правильно харчуватися під час карантину? Поради нутриціологині

*Стаття опублікована у межах проекту “Жіноча сторона карантину”, що реалізується у партнерстві з Громадським радіо та за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується «Українським Жіночим Фондом». Відповідальність за зміст інформації несе ВЖЄО «Проект Кешер». Інформація, що представлена у публікації, не завжди відображає погляди Уряду Канади в УЖФ.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Зробити благодійний внесок