Важливi проєкти
Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200

Повна зміна рутини – це виклик не тільки для робочих процесів, але і для подружнього життя.

У Китаї під час епідемії вірусу COVID-19 різко зросла кількість розлучень. Стрес, страх за своє життя і необхідність замкнутися зі своєю сім’єю в чотирьох стінах можуть похитнути і навіть зруйнувати відносини, особливо якщо в парі вже були проблеми.

Чому так відбувається? Чи нормально, що під час карантину ви стали більше сваритися зі своїм партнером? Як правильно виходити з цих конфліктів? Як зробити постійне перебування разом позитивним досвідом? Знайти відповіді на ці та інші питання нам допомогла сімейна медіаторка Оксана Ратушна.

 

Оксана Ратушна
сімейна медіаторка,
членкиня Асоціації Сімейних Медіаторів України,
юристка з 20-річним досвідом роботи

 

– Чому карантин – випробування для сімейних стосунків?

– Давайте подивимося, як ми опинилися в цій ситуації.

По-перше, примусово. Через придушення нашої волі, бажань і планів. А те, що придушене, завжди шукає вихід. І якщо ми свідомо не знаходимо вихід, пригнічені почуття будуть шукати його самі.

По-друге, агресивно. У цьому випадку агресія влади держави або місцевих людей, які заперечують вірус і віруючих в нього, членів сім’ї, замкнених в одному приміщенні і сусідів по під’їзду – вся вона є реакцією на безсилля впливу на цю ситуацію. Така тотальна втрата контролю над своїм життям і природне почуття злості.

По-третє, несподівано. Однією з найбільш обговорюваних тем зараз став форс-мажор. Але в цій ситуації опинився не тільки бізнес, а й кожен з нас. І якщо в бізнесі це передбачуваний фактор, йому присвячений розділ в договорі, то в сімейному житті поява таких обставин здавалася малоймовірною.

І карантин став дійсно випробуванням для сімейних відносин: неможливість функціонувати в звичайному режимі, необхідність одночасної побудови нових взаємин всередині сім’ї, обмежений простір і порушення особистих кордонів, тривалість, невизначеність і суперечлива інформація, підвищена тривожність і почуття страху.


– Як разом подолати тривогу через пандемію?

Активно слухати один одного – ось єдина рекомендація. Вкрай важливо розуміти різницю між «слухати» і «чути». Для початку варто опанувати техніку мовчання. Для мене найважчим завжди було не стільки зберігати зовнішнє мовчання, як вимкнути внутрішній діалог в голові і не відволікатися на свої думки «а що сказати і як відповісти, якщо …». У цій ситуації є ризик втратити щось важливе, що хоче нам сказати співрозмовник. А йому важливо розуміти, що його слухають. Для цього рекомендую зберігати зоровий контакт, як одну з технік підтримки довіри в діалозі.

Для того, щоб той, з ким ми ведемо розмову, відчув себе почутим, важливо переконатися, що ми дійсно правильно зрозуміли почуте від нього. Тут можна використовувати техніку перефразування і переказування почутого своїми словами з проханням підтвердити правильність розуміння: «чи правильно я зрозуміла, що ….».

Однак, діалог в сім’ї неможливо звести до застосування бізнес прийомів ведення переговорів в силу великої кількості різноманітних почуттів і емоцій. Їх не можна ігнорувати, як раз навпаки – важливо повертати співрозмовнику те, що ми почули своїми словами, і, передаючи зміст сказаного, називати те почуття, яке, на нашу думку, він переживає у зв’язку зі сказаним. Це дозволяє кожному з партнерів переконатися в правильності розуміння і свого емоційного стану теж.

У такому діалозі важливо рухатися крок за кроком, як при підйомі крутими сходами, спираючись на кожну сходинку двома ногами перед тим, як зробити наступний крок. Для формування такої опори в діалозі підходить техніка резюмування: вона дає відчуття єдності в розумінні раціональних та емоційних складових, а також розуміння того, що партнери просуваються в своєму діалозі.


– Як зберегти особистий простір в карантині?

– Під час збільшення фізичної присутності членів сім’ї на одній території, можливості усамітнитися стало менше. І звичні життєві ритуали доводиться змінювати. Для початку поставте собі три питання: що для мене важливо, чому для мене це важливо і що це для мене означає. Потім список того, що важливо розділіть за категоріями: інтимне, особисте, соціальне, публічне. Після цього пропишіть всі правила, за якими ви хочете жити самі з собою в кожній з цих категорій. Наприклад, що ви робите і що ви не робите, що стосується особисто вас, що стосується вас і партнера, що стосується дітей, що стосується ближнього кола: старшого покоління і близьких, що стосується соціуму (наприклад, постів в соціальних мережах).

Найважливіше – зрозуміти, яка ваша потреба є основою кожного вашого правила. Для цього можна знайти в мережі список потреб або скористатися спеціальними картками. І тільки потім говорити з партнером: що я відчуваю, коли мої потреби задоволені (наприклад, захоплення, вдячність, натхнення, радість) і що відчуваю, коли не задоволені (самотність, печаль, занепокоєння або тривогу, сором, сумніви, страх).

Якщо ми самі не надаємо значення своїм почуттям і потребам, інші теж будуть їх ігнорувати. І якщо ми не заявимо про них, вони ніколи не будуть задоволені. Ось чому важливо також запитати партнера про його почуття і потреби, співвіднести їх зі своїми і знайти рішення для кожного з вас.

– Чому під час карантину може збільшитися кількість конфліктів між партнерами?

– Причина у кожної пари, звичайно, буде своя. Але я ризикну припустити, що в основі буде завжди близькість. Та сама, така бажана, яку планували на період відпустки, канікул і святкових днів, відвойовували у заповнених справами буднів. І ось ця близькість стала постійною, тривалої і некерованою. Система всіх відносин всередині сім’ї та з зовнішнім світом вимагає швидкої перебудови. Вантаж комунікацій різко збільшився: там, де можна було швидко особисто запитати, тепер ми пишемо і якийсь час чекаємо відповідь, у відповідь на повідомлення голосової пошти отримуємо текстове, для того, щоб провести робочу зустріч, домовляємося не тільки з колегами (коли їм буде зручно), але і з домашніми (щоб не заважали). Нас вже навчили відстоювати кордони, заявляти про себе і свої права. Але в більшій своїй частині ми не навчені ведення діалогу так, щоб кожен відчував себе переможцем. Саме тому і виникає конфлікт.


– Чи можна взагалі не допускати цих конфліктів?

– Давайте уявимо собі карантин без конфліктів: він пройде і у нас все налагодиться, давай почекаємо і все вирішиться.

Замовчування того, про що хочеться кричати – це порушення взаємодії один з одним, довіри і способу спілкування в парі.

І тоді виникає питання – навіщо уникати конфлікту? Тому, що поганий мир кращий за добру війну? Або інтелігентні люди не сваряться?

Чому ми так боїмося конфліктів? Напевно, з сформованого стійкого уявлення, як про щось негідне нас.

А давайте спробуємо змінити погляд на конфлікт і сприймати його як зіткнення інтересів двох людей. І тоді конфлікт перетворюється в можливість знайти рішення, як всі інтереси задовольнити так, щоб обидва партнери відчували себе у виграші.


– Якщо конфлікт виник, як правильно з нього вийти?

– Звичайно, в момент конфлікту хочеться вирішити відразу всі проблеми якимось єдиним способом. Якщо ви очікуєте зараз рекомендації, на кшталт, поступитися або знайти компромісне рішення, – їх не буде. Адже в поступку або компромісі якась сторона або навіть обидві повинні відмовитися від чогось дуже важливого для себе. І це не може бути кращим рішенням.

Краще рішення можна знайти тільки спільними зусиллями:

  • не намагайтеся вгадати, сказати і думати замість партнера. Не підводьте його ситуації під аналогічні (на наш погляд) з власного життєвого досвіду;
  • не знецінюються його переживання фразами «Ну ізольовані, так добре,що живі» або «Погано, але у інших ще гірше»;
  • давайте підтримку через емпатію: говоріть про себе і свої переживання, про те, що дуже шкода, що ми всі опинилися в такій ситуації, питайте, чим я можу допомогти і що можу зробити для тебе;
  • говоріть про почуття і потреби замість обговорення позицій (я хочу, ти повинен);
  • відокремлюйте партнера від його дії (ти мені дуже подобаєшся, але мені не подобається те, що ти за комп’ютером сидиш до опівночі);
  • беріть перерву у розмові (від 20 хвилин до декількох днів) і спираючись на те, що вийшло в минулий раз, рухайтеся далі – від конфлікту до співпраці.

Який висновок?

І так, резюмуємо все вищесказане спеціалісткою:

  • Карантин дійсно є своєрідним випробуванням для сімейних стосунків і цього не потрібно соромитися або заперечувати.
  • Для правильної взаємодії з партнером потрібно вчитися активно слухати один одного і правильно розуміти те, що хоче сказати партнер.
  • У цьому нам допоможуть такі техніки: мовчання, перефразування, резюмування.
  • Важливо чітко визначити і зрозуміти свої потреби, щоб їх донести близьким.
  • Під час карантину кількість конфліктів в парі може збільшитися, адже кардинально змінилася система стосунків у сім’ї і з зовнішнім світом.
  • Не потрібно боятися цих конфліктів і уникати їх, а разом шукати вирішення, враховуючи інтереси двох сторін.
  • Поради, як правильно дійти до консенсусу в конфлікті, наведені експертом в тексті вище.

Таким чином, Оксана Ратушна розповіла нам про те, як зберегти безпечні і здорові стосунки в карантині. Головне – сприймати карантин не як виклик для стосунків, а як шанс навчитися правильно взаємодіяти в парі (навіть в критичних ситуаціях), отримати позитивний досвід і «вийти з карантину» з більш міцними взаєминами. 

Більше публікацій по темі:

Як зберегти психічне здоров’я під час карантину? 10 порад від докторки психології

Як будувати взаємини з близькими під час карантину? Розповідає Алекс Єнтін, психотерапевт із США

Мама та донька-підліток: як будувати гармонійні взаємини?

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Зробити благодійний внесок