Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200

На тлі карантину та перебування в ізоляції з близькими, люди стали все частіше замислюватися щодо особистих кордонів: де закінчується особистий комфорт і починається посягання на власне Я? Щоб відповісти на це запитання, потрібно прояснити що таке особисті кордони, навіщо їх захищати та як це робити ефективно. Саме це з’ясовуємо у сьогоднішній статті, а допоможе нам практикуюча психологиня Наталія Кучевська.

 

НАТАЛІЯ КУЧЕВСЬКА
Практикуюча психологиня
Магістрка психології
Психотерапевта за методом символдрама

Особисті кордони – загадкове явище: їх не видно і не можливо потрогати, але вони відіграють для нас величезне значення.

Особисті кордони – це ті обмеження, які ми вибудовуємо з іншими людьми, це визначення того, що ми вважаємо прийнятним в їх поведінці щодо нас, а що – ні. Це суто наш особистий простір, індивідуальна сфера інтересів, принципів і переконань. Це наче невидима лінія, що відокремлює нас від інших людей. Проте особисті кордони нестійки, вони змінюються, в залежності від ступеня близькості нам конкретних людей.

 Навіщо захищати ці кордони?

Більшість людей змушені рано чи пізно встановлювати баланс між своїми особистими потребами, потребами інших та вимогами суспільства. Кожна людина має право мати власні думки і почуття, кожній необхідне розуміння і задоволення власних потреб, кожній – потрібен якийсь свій особистий простір.

Люди з порушеними особистими кордонами часто змушені витрачати колосальну кількість енергії, намагаючись «зберегти відносини». З чим це пов’язано? Найчастіше зі страхом втратити прихильність близьких, рідних, товаришів по службі, начальства. Вони часто погоджуються на дії, які йдуть проти їх особистих інтересів: працюють за когось, витрачають свій особистий час на інших, незважаючи на те, що у них можуть бути на нього власні плани.

Людина, що дозволяє порушувати власні кордони, дає можливість оточуючим маніпулювати собою. Нечітке усвідомлення власних кордонів призводить до того, що людина не може зрозуміти, що входить в її обов’язки, а що – ні, де починається і де закінчується її відповідальність.

Найчастіше вона не в змозі відокремити власне «я» від «я» іншої людини, намагаючись вирішити завдання, які стоять зовсім не перед нею: безвідповідальність начальника, інфантильність чоловіка, негативні емоції близької людини тощо.

Таким чином, здатність чітко бачити свої кордони тісно пов’язана з нашим почуттям власної цінності, тобто самооцінкою, яка не залежить від думки і оцінок оточуючих. Часто, коли кордони сильно розмиті або збудовані неправильно, люди відчувають біль і розчарування від відносин, які змінюються депресією і апатією.

Ось, як цей аспект коментує наша експертка, психологиня Наталія Кучевська:

– Якщо людина зустрічається із ситуаціями, де вона відчуває, що інші люди користуються нею (емоційно, матеріально чи якось інакше, щоб отримати щось собі), це свідчить про проблеми з особистими кордонами.

Найголовніша ознака, що з вашими кордонами все в порядку, – це коли вам комфортно. Якщо оточуючі люди своїми словами або діями завдають вам фізичний або емоційний дискомфорт – це і є порушення особистих кордонів.

За словами Наталії Кучевської, щоб зрозуміти, що ваші кордони порушують інші, потрібно подивитись чи не стається з вами такого:

  • Вас хтось ображає, а ви про це мовчите.
  • Віддаєте забагато свого особистого часу іншим.
  • Намагаєтеся купити хороше ставлення інших до себе, стараючись бути хорошою дівчинкою/хлопчиком.
  • У вас є відчуття, що вам потрібно заробити повагу до себе, а просто так ви її не вартуєте.
  • Почуваєтеся винними, якщо поруч із вами є хтось, хто здається вам нещасливим, і тоді у вас з’являється поштовх бігти і робити всіх щасливими.
  • Постійно почуваєтеся жертвою – інших, життя, роботодавців, довкілля.
  • Навколо вас якимось чином гуртуються люди, які намагаються вас контролювати.
  • Ви дуже хвилюєтесь та навіть боїтеся того, що про вас думають інші люди.
  • Дозволяєте людям торкатися себе, навіть тоді, коли вам це некомфортно.
  • Відчуваєте злість, зокрема під час порушень кордонів інших людей.

Особисті кордони у стосунках є дуже важливими, як і у інших сферах життя. Коли стосунки тільки починаються, люди настільки зацікавлені один в одному, що особливих правил спілкування практично немає. Кордони сильно розмиті. Але проходить час, стосунки розвиваються і старі звички дають про себе знати. Партнерам набридає підлаштовуватися, вони сваряться або, навпаки, терплять до останнього і не знають, як себе вести в тій чи іншій ситуації.

Так, проблеми в стосунках відбуваються, коли:

  • Порушують наші особисті кордони.
  • Ми порушуємо особисті кордони інших.

Наші особисті кордони порушують у різних випадках та контекстах: коли нав’язують бачення того, що таке добре і що таке погано;коли нав’язують погляди, переконання і цінності; коли порушують або критикують наші цінності тощо.

«Не така господиня»: жінка розповіла, як з карантином у її дім прийшло насильствоІнколи таке систематичне порушення кордонів може свідчити про наявність такого явища, як психологічне насильство. Так, наприклад, сталося із героїнею радіопередачі на Громадському радіо, яка виходить в межах нашого проекту «Жіноча сторона карантину».

Із початком карантину у її сім’ю прийшло психологічне насильство:

«Будь-який дріб’язковий привід, як то «їжа не смакує», щоразу призводив до агресії з його боку. Він звинувачував мене у всьому — не так виховую дитину, не така господиня, неправильно використовую ресурси, а грошей мало, не вмію заощаджувати, а всі інші вміють…», — так героїня Марія описує манеру спілкування свого чоловіка.

Марія зазнавала постійну критику від свого чоловіка. І навіть після того, як, з її слів, «виправляла недоліки», партнер знаходив нові.

Як зазначає американський психолог Ланді Банкрофт у книзі «Навіщо він це робить?», постійна критика зі сторони партнера – це типова модель поведінки агресора, який здійснює психологічне насильство.

На щастя, Марії вдалося вийти з кола такого психологічного насильства, проте часто люди, яких кривдять, можуть й не підозрювати, що за систематичною критикою та порушенням кордонів стоїть таке явище, як психологічне насильство. А воно може завдавати не меншої шкоди здоров’ю, ніж фізичне чи сексуальне насильство. Детальніше про психологічне насильство ми розповідаємо тут:

Психологічне насильство: як розпізнати та перестати дорікати близькій людині?

Прослухати повну історію Марії можна у подкасті за посиланням нижче:

«Не така господиня»: жінка розповіла, як з карантином у її дім прийшло насильство

На прикладі героїні Марії ми бачимо наскільки небезпечно порушувати особисті кордони один одного у стосунках. І щоб цього не ставалося, потрібно вчитися їх встановлювати та захищати. Як саме, дає поради наша експертка Наталія Кучевська:

  • Важливо усвідомлювати власні потреби та діяти, спираючись на них, а не на потреби інших людей. При цьому важливо брати на себе відповідальність за власні дії та рішення.
  • Потрібно не боятися наполягати на своєму і вчитися цьому. (Робота з психотерапевтом якраз цьому допомагає.)
  • Не очікуйте того, що ваші близькі люди вгадають, що саме вам потрібно: говоріть із ними про свої потреби, почуття та бажання. Так само уникайте вгадування того, що відбувається із ними, оскільки це призводить до великої кількості непорозумінь у стосунках. Краще запитати про те, що відбувається із людиною, та почути це напряму від неї (навіть, якщо ви боїтеся того, що можете почути), аніж намагатися це вгадати і діяти на підставі своїх здогадів.
  • Не намагайтеся змінювати інших людей, адже вони можуть бути геть не зацікавленими у власних змінах, а ви витрачатимете свій власний час і ресурс на них. Натомість, вивільняйте час і місце для взаємодії з іншими людьми, яка приносить вам задоволення та позитивні переживання.
  • Також докладайте зусиль для того, щоби уникати токсичних стосунків, у яких вами маніпулюють, вас контролюють або жорстоко із вами поводяться.

Щодо останнього пункту «токсичних стосунків», то тут психологи також рекомендують відповісти собі на декілька запитань:

  • Яке місце в моєму житті займають стосунки з цим партнером/кою?
  • Чи продовжую я хворобливі і спустошливі стосунки, щоб уникнути почуття самотності (безпорадності, непотрібності тощо)?
  • Скільки часу я готовий/а витрачати на стосунки?
  • Наскільки я дозволяю партнеру/ці вникати в мої справи?
  • Що для мене важливо в житті (насправді важливо!)?
  • Від чого я можу відмовитися?

Наші особисті кордони безпосередньо пов’язані з особистими цінностями, тому необхідно визначити, що для вас більш, а що менш цінне. Звичайно, встановлені кордони ніколи не будуть дотримуватися повністю. Але, встановивши кордони, можна визначити, яке місце у вашому житті займають стосунки: з собою і з іншими.

Ще одне важливе вміння у цьому ключі – вміння говорити «ні». Своєю поведінкою і відповідями ви повинні дати зрозуміти оточуючим, що з вами не можна поводитися некоректно, грубити та принижувати вас. Вас не повинні турбувати їх почуття і образи, якщо вони, в свою чергу, не подумали про ваші.

Так, американський психолог Мерилін Мюррей виділяє 5 способів сказати «так / ні»:

  • ЗДОРОВЕ ТАК – вас просять про щось, вам це подобається, ви погоджуєтеся.
  • ЗДОРОВЕ НІ – вас просять про щось, вам це не подобається, ви відмовляєте і спокійно до цього ставитеся.
  • НЕЗДОРОВЕ ТАК – вас просять про щось, вам це не подобається, але ви погоджуєтеся, а потім ображаєтеся /обурюєтеся.
  • НЕЗДОРОВЕ НІ – вас просять про щось, вам це не подобається, ви відмовляєте і відчуваєте себе винним/ою.
  • Вас просять про щось, вам це не подобається, але з огляду на добре ставлення до людини ви погоджуєтеся і спокійно до цього ставитеся – такий варіант може існувати лише тимчасово і як виняток.

Люди, які не навчились захищати власні кордони, зазвичай, реагують нездоровими ТАК та НІ.

Жорсткі кордони? Слабкі кордони? Здорові кордони!

Будьте обережними, адже жорсткі кордони, з одного боку, надійно захищають від небажаних вторгнень і зазіхань, але, разом з тим, ускладнюють встановлення близьких, довірчих відносин з іншими людьми. І, навпаки, занадто слабкі кордони надмірно втягують в проблеми інших, роблять людину залежною і занадто вразливою.

Здорові кордони – це та сама золота середина, що дозволяє одночасно цінувати свою думку і прислухатися до інших, знати свої потреби і заявляти про них іншим, встановлювати теплі відносини, але не розчинятися в них. Так, наша експертка Наталія Кучевська зазначає:

– Достатньо здоровими можна назвати особистісні межі у людей, які цінують власну думку, не йдуть на радикальні компроміси, спроможні ділитися особистою інформацією відповідно до конкретної соціальної ситуації, знають чого вони хочуть і можуть пережити те, що інші люди їм кажуть, або те, що із ними можуть не погоджуватися. Людина з достатньо здоровими кордонами може взяти на себе відповідальність за свої дії та емоції, але при цьому не бере на себе відповідальність за дії або емоції інших.

 Здорові кордони – запорука здорових стосунків. Якщо кордони порушуються, це народжує роздратування і гнів, що значно ускладнює спілкування навіть з рідними і близькими, не кажучи про руйнівні наслідки для психіки і навіть тіла людини. Якщо ж кордони «на замку», то туди не потрапити нікому, навіть з любов’ю і турботою. І тільки здорові кордони дозволяють подбати про себе і дають шанс подбати про іншого. Тож дбайте про власні кордони та вчіться їх захищати!

Більше тематичних публікацій:

Як зберегти здорові стосунки під час карантину? Поради сімейної медіаторки

Як зберегти психічне здоров’я під час карантину? 10 порад від докторки психології

Домашнє насильство під час пандемії: чому не можна бути байдужими?

*Стаття опублікована у межах проекту “Жіноча сторона карантину”, що реалізується у партнерстві з Громадським радіо та за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується «Українським Жіночим Фондом». Відповідальність за зміст інформації несе ВЖЄО «Проект Кешер». Інформація, що представлена у публікації, не завжди відображає погляди Уряду Канади в УЖФ.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Стати членкинею

Зробити благодійний внесок