Телефони

«Форум-театр допомагає говорити про проблему – в формі діалогу, без осуду і докорів.
Спільна робота наблизила учасників до відповіді на питання «що відбувається всередині і що цікавить»»
Ірина М., учасниця заходів

Форум-театр – унікальна методика, яка дозволяє людям відкритися і «озвучити відверте та сокровенне». З її допомогою можна програти реальні життєві ситуації, з якими щодня зустрічається кожна жінка. І це ще раз підтвердили наші активістки, учасниці проекту «Жіноче єврейське лідерство», Яна Левинська і Лариса Польська на заходах в Харкові.

Як форум-театр допомагає розкрити міжнаціональні теми?

Перший захід, активістки Яна Левинська і Лариса Польська, провели 6 грудня на шабатоні. Заняття було присвячене міжнаціональній толерантності та проблемі змішаних шлюбів.

Лідерки, використовуючи методику форуму-театру, обговорили актуальні проблеми суспільства. В ході постановок, учасники/ці визначали риси толерантної і інтолерантної людини, обговорили проблеми пошуку оптимальних методів викорінення нетерпимості.

Цікаво, що з відповідей учасників було визначено – толерантна особистість повинна володіти такими якостями як: доброта, щирість, миролюбність, чесність, співчуття і милосердя.

Цікавим стала і вправа «Вчимося цінувати індивідуальність». Учасники/ці показали, що кожен/на з них має індивідуальні позитивні якості і достоїнства. Уміння бачити в собі щось хороше дає можливість і оточуючим побачити це у вас. Чим частіше ми бачимо гарне в собі, тим більше ми бачимо хорошого в інших.

У цілому, форум-театр допоміг прийти учасникам/цям до висновку, що головною причиною міжнаціональних проблем є зовсім не расові відмінності, а світоглядні і соціальні суперечності.

Як програти тему самотності і неприйняття людини групою?

Друге захід відбувся 19 грудня і був присвячений темі самотності. Учасниками/цями заходу стали підопічні Хеседу «Шааре Тіква». Цікаво, що це для них була перша участь в подібного роду практиці.

Результатом роботи стала постановка під назвою «Самотність». Червона нитка постановки – тема самотності, неприйняття людини групою, відторгнутість людини. Головними героями – були люди похилого віку.

Перша сцена відбувається вдома. Дочка вирішила їхати в Ізраїль на ПМП, маму поки вирішила не брати. Літня мама просить доньку не залишати її саму, взяти її з собою, стикається з відмовою. Дочка обіцяє, що потім, коли знайде роботу і налагодить побут забере її, залишаючи маму одну.

Друга сцена. Жінку син забрав до себе, але невістці це не подобається. «Тут немає нічого твого!», – постійно кричить невістка. Зі сторони сина мати не отримує підтримки, а скоріше – ігнорування такого ставлення до матері, самоусунення. Після недружнього спілкування з невісткою мати йде.

Третя сцена. Літня жінка, тягнучи за собою рюкзак, йде по вулиці. Її збиває з ніг перехожий, і ніхто не виявляє бажання допомогти їй, не відгукується на прохання жінки «подзвонити додому». Жінка зустрічається з гострою зневагою людей. Закінчується сцена монологом Герона: «Чому світ такий жорстокий? Чим я заслужила таке ставлення до себе? Мені зараз так самотньо. Я не знаю, що мені робити, не знаю … ».

У переходах між сценами актори використовували елементи естетизації: три активістки грали чашу, яка поступово наповнюється образою і прощанням, болем і нерозумінням, відчаєм. У третій сцені героїня «занурюється» в чашу, відчуваючи безвихідність.

Тривалість постановки – 5 хвилин, але теми, підняті в ній, настільки отримали відгуки у глядачів, що деколи складно було зупинити процес висловлювань і перейти до дії. Проте, за 2 години було зроблено 6 інтервенцій (це процес, коли глядач замінює когось із акторів на сцені і пропонує свій варіант реакції на події) в перші дві сцени. Альтернативи поведінки протагоніста та інших персонажів, які запропонувала аудиторія, а також напрямки обговорень можна умовно об’єднати в кілька блоків:

  • Людина сама повинна виховати в собі стійкість до стресових ситуацій. Низьку самооцінку можна навчитися замінювати упевненістю в собі, спокоєм, прийняттям ситуації і себе в ній.
  • Підтримка близьких людей. Кілька глядачів замінювали дочку, сина, невістку, які намагалися підтримати її, виступити на стороні героїні, дати необхідну психологічну, емоційну допомогу.

Після показу глядачі і актори дали зворотний зв’язок з приводу форум-театру. Вони підкреслили, що така форма взаємодії «повертає свідомість так, як ніколи раніше не думала», це можливість відкрито висловити свою точку зору, почути інших і, вийшовши на вулицю, знайти в собі сили і бажання «знайомитися з іншими, розуміти інших».

Як бачимо, форум-театр – це методика, яка допомагає розкрити і обговорити найгостріші соціально значущі теми. При цьому, учасники/ці отримують реальну можливість побачити проблему з різних сторін, спробувавши протилежні ролі.

Форум-театр як унікальна методика взаємодії та змін (інтерв’ю із тренеркою Наталією Вайнілович)

Проект «Форум-театр. Єдиний простір»

Провести захід

Створити групу

Пройти навчання