Телефони

Карантин неабияким чином позначився на житті єврейської громади. Місце, яке дозволяло зібратися на спільні зустрічі, освітні заходи, святкування, раптово стало недоступним на невизначений термін. Це стало великим викликом для членів та лідерів громад. Про особисті виклики під час карантинної онлайн-роботи та про онлайн-життя своєї громади прогресивного іудаїзму «Шират ха-Ям» в Одесі, розповіла подруга Проекту Кешер, єдина жінка-равинка в Україні Юлія Гріс*.

*Стаття написана на основі інтерв’ю равинки Юлії Гріс у подкасті Громадського радіо «Як карантин дозволив єврейській спільноті прийти в гості одне до одного — розповідає равинка Юлія Ґріс», що виходить в межах нашого проекту «Жіноча сторона карантину».

Особливості переходу в режим «онлайн»

Юлія Гріс як духовна наставниця активно спілкувалась під час карантину і спілкується з членами та членкинями своєї громади. Вона підкреслює, що життя громади під час карантину перейшло повністю в онлайн, так само, як і її життя:

«Моє особисте життя повністю перейшло в режим «за комп’ютером». Так, як я равинка, то постійно спілкуюсь з членами нашої спільноти, і зараз все відбувається виключно онлайн».

Равинка відзначила, що під час такого онлайн-режиму її життя змінилось. Так, збільшився робочий час. Проте вона продовжувала працювати увесь вільний від сну час, адже вважала, що основною є підтримка людей у такий складний період:

«На початку карантину я ігнорувала другу сторону цієї активності. Вважала, що моє основне завдання — підтримати людей: духовно, емоційно. Але потім я зрозуміла, що при цьому я трохи втрачаю свої кордони. Тому, що наші зідзвонювання чи наші програми можуть інколи початись в 7:00 ранку, а закінчитись о 22:00, відповідно часу на відпочинок майже не залишається. І я сказала собі, що потрібно змінювати ситуацію. Я запланувала чергові зустрічі, час, коли буду відпочивати, час, коли я буду проводити з сім’єю. Не можна втрачати себе, бо це загрожує вигоранням».

Як підкреслює наша експертка проекту «Жіноча сторона карантину», кар’єрна консультантка Ольга Сільверман (стаж роботи із дому більше 8 років), «працювати із дому набагато складніше, ніж із офісу, де все налаштовано так, щоб ви могли зосередитися на робочих завданнях». Тому, щоб уникнути емоційного вигорання та працювати ефективно, для дистанційної роботи потрібно пристосовуватись та дотримуватись певних рекомендацій та порад, про які розповідає Ольга:

  1. Визначте робочий розклад. Домовтеся з домочадцями, що в той час, коли ви працюєте, вас «немає вдома». Спочатку їм це здаватиметься дивним. Але ви повинні триматися своєї лінії, і незабаром отримаєте повноцінні робочі години. Якщо у вас маленькі діти, розплануйте з чоловіком / нянею / подругою / мамою зміни, коли вони будуть з малюком, а ви зможете попрацювати.
  2. Ще дуже важливо навчитися переключатися: вимкнули комп’ютер – ви вдома, з родиною, робочі завдання почекають до завтра. У мобільному телефоні можна налаштувати беззвучний режим, щоб всі дзвінки у позаробочий час ви змогли переглянути пізніше. В електронній пошті можна встановити функцію автовідповідача, який буде тактовно повідомляти «Я отримала ваш лист і обов’язково на нього відповім завтра після 9 години ранку».
  3. Якщо є можливість зробити робоче місце в окремій кімнаті – це ідеально (просто закрийте двері і ви в домашньому офісі). Якщо такої можливості немає, можна купити ширму і ставити її під час робочих годин. А, щоб не чути сторонніх звуків (діти та інші члени сім’ї не можуть жити безшумно – перевірено), ефективно допоможуть навушники з функцією активного шумозаглушення. У них навіть не обов’язково включати музику, просто створіть собі тишу для продуктивної роботи.
  4. Визначтеся зі стилем одягу для дому. Акуратність в одязі – акуратність в думках. Не я сказала, але згідна з цим. Підберіть кілька зручних комплектів одягу, в яких ви могли б ходити в офіс, але трохи більш зручних, і надягайте їх для роботи. Це важливо навіть тоді, коли немає відеозустрічей з колегами і керівництвом.

Що робити із особистим простором?

Не меншим карантинним викликом, як відзначила Юлія Гріс, стала відсутність особистого простору у тих людей, що живуть із сім’ями:

«Тому що, яка б не була дружня і добра сім’я, кожній людині потрібен особистий простір для своїх потреб. Для когось це була можливість сходити у спортзал, для когось — піти в синагогу, в общину. А тут, оскільки вся сім’я проводить весь час дома, то особистий простір у людей був дуже обмежений. Я чула історії, що для особистого простору деякі люди виходять просто на балкон — для того, щоб побути одному».

Як бачимо, особисті кордони та особистий простір у стосунках із іншими людьми – надзвичайно важлива тема, яка стала особливо актуальною у межах карантину. Адже наші особисті кордони – це ті обмеження, які ми вибудовуємо з іншими людьми, це суто наш особистий простір, індивідуальна сфера інтересів, принципів і переконань. Це наче невидима лінія, що відокремлює нас від інших людей.

Для того, щоб зберегти свій особистий простір, потрібно навчитися встановлювати особисті кордони. Поради про те, як це зробити, дає психологиня Наталія Кучевська у статті за посиланням нижче:

Особисті кордони у стосунках і не тільки – для чого вони та як їх захищати?

Час для відпочинку – час для себе

Провести карантин не тільки максимально підтримуючи інших, але й з користю для себе і свого ментального здоров’я, Юлії Гріс допоміг виділений час для себе та відпочинку:

«Спілкування із людьми приносить сильний зворотній зв’язок. Тому, все що я робила, приносило мені задоволення. Але я знайшла час для відпочинку.
Я навчилась хоча б раз на тиждень використовувати денний сон, коли вимикається вся техніка для того, щоб можна було відпочити.
Я навчилась гуляти по вечорах — потрібно виходити на свіже повітря, але для того, щоб не перетинатись з великою кількістю людей, ми в сім’ї використовуємо вечірній або ранковий час. Це теж досвід».

Психологи відзначають, що для ефективності у будь-якій роботі та уникнення емоційних вигорань, потрібно виділяти достатньо часу для відпочинку та для себе. Хороший спосіб такого розслаблення та відпочинку – хобі, яке приносить задоволення та емоційне розвантаження.

14 корисних звичок для тіла і розуму

Про своє хобі розповіла й Юлія Гріс. У вільний час равинка займається пошиттям кіпи для жінок (головного убору):

«Моє хобі — це жіноча, єврейська, реформістська сублімація. У єврейській традиції, в традиційних общинах, чоловіки носять кіпи — це головний убір. Я представниця реформістського, сучасного іудаїзму, який стоїть на принципах рівності чоловіків та жінок. Цей рух отримав поширення понад 200 років тому, де жінка має ті самі права і обов’язки, що і чоловік: жінка може вивчати Тору, може очолювати общину, може бути равинкою. Я — єдина жінка-равинка в Україні. І для мене теж дуже важливо носити кіпу, але я хочу, щоб це була жіноча кіпа. Це моє хобі, моя сублімація — я роблю жіночі кіпи».

Важливість онлайн-роботи та «підтримки через мережу»

Юлія Гріс розповіла, що під час карантину у кризовий та стресовий для всіх період, людям особливо не вистачало спілкування. Ті люди, які одинокі, потребували більше спілкування. Вони приходили до спільноти, щоб отримати підтримку — впродовж всього свого життя або довгого періоду життя.

Тому усіх засмутила ситуація, що не можна збиратись у приміщенні спільноти. Проте жінка знайшла як заспокоїти засмучених. Вона пояснювала: що тепер спільнота відкрилась у кожного вдома. Адже увесь карантин і досі, всі молитви, всі свята, будь-які заходи відбувались і відбуваються виключно через Інтернет, в основному через платформу «ZOOM».

Окрім традиційних зустрічей, равинка додала нові освітні онлайн-заходи, арт-терапії і психологічні зустрічі, на яких учасники та учасниці вчились бачити позитивні сторони карантину. Одна з них — карантин зблизив спільноту, дав можливість побувати у домі одне одного:

«Ця ситуація всіх людей у нашій общині дуже зблизила. Як не дивно, ми сидимо дистанційно одне від одного, але при цьому стаємо максимально близькими. Починаючи з простих моментів: коли ми сидимо в «ZOOM» і проводимо службу чи заняття, всі люди сидять з включеними камерами. Таким чином, я у всіх побувала вдома, і всі побували в мене вдома».

Також із явних плюсів для себе Юлія виокремлює відкриття релігійних кордонів попри те, що де-факто кордони між державами закриті:

«Із одного боку, кордони закриті, але з іншого — вони відкрились. Коли ти проводиш службу в «ZOOM», до тебе можуть підключитись люди зі всього світу: люди, яких ти знаєш, люди, які просто хочуть прийти в твою общину і подивитись, як у нас проходить богослужіння. Це великий плюс і додаткові нові знайомства, історії. Це навіть, певною мірою, духовна подорож».

Для нашої організації, Проекту Кешер в Україні, карантин також став неочікуваним викликом, адже відмінив усі заплановані та надзвичайно важливі зустрічі із активістками у різних містах (а це одна із наших найголовніших форм роботи!). Проте, переформатувавши усі наші форми роботи в онлайн, ми знайшли очевидний позитив:

  • Це звичайно ж, можливість бачитись подругам не тільки із різних міст, але й країн!
  • Це нові горизонти та форми онлайн-роботи і онлайн-підтримки жінок у будь-якій точці планети.
  • Це чудові міжнародні єврейські святкування в онлайн-колі жінок Проекту Кешер.
  • Це реалізовані онлайн-проекти підтримки наших активісток у різних жіночих групах України.

Список можна продовжувати й далі, але тут головне, як підкреслює Юлія Гріс у контексті розповіді про свою громаду: «спільнота збереглась – це найголовніше».

На завершення жінка додає, що особисто їй допомогла впоратись зі стресом та викликами перед її громадою готовність до змін:

«Багато років тому, коли я навчалась у Лондоні на равина, один мій учитель сказав: основне правило будь-якого довгострокового проекту — це бути готовому до компромісу. Зверніть увагу, наше життя — це так само довгостроковий проект. Тому, якщо раптом щось іде не так, значить це теж на краще.
Зрозуміло, що багато людей були змушені скасувати якісь поїздки, зустрічі, можливо, відпустку. У мене була скасована конференція і декілька семінарів, які я готувала. Але стресувати через це не варто, тому що цінність нашого життя — у самому житті. Нічого не варто скасовувати, все можна перенести».

Як бачимо, ситуація з пандемією виявилась неочікуваним викликом для усіх.  У такій ситуації важливо вміти адаптовуватись та робити позитивні висновки для себе, своїх близьких та своєї громади. Тож пропонуємо вам поділитися своїми карантинними інсайтами та здобутками і підтримати наш флешмоб «Що я відкрила для себе на карантині?». Деталі за посиланням нижче:

Підтримайте флешмоб «Що я відкрила для себе на карантині?»

Ми хочемо підтримати жінок, показавши їм, як можна зберігати стійкість, адаптовуватись до ситуації та виносити користь для себе.  У потоці негативних новин, така підтримка є особливо цінною. Підтримайте цю ініціативу і ви!

*Публікація вийшла у межах проекту «Жіноча сторона карантину», який реалізується у партнерстві з Громадським радіо та за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women’s Fund. Відповідальність за зміст інформації несе ВЖЄО «Проект Кешер». Інформація, що представлена у публікації, не завжди відображає погляди Уряду Канади в УЖФ.

Провести захід

Створити групу

Пройти навчання