Історія єврейського книгодрукування повна цікавих поворотів, часом непростих, часом взаємно щирих стосунків між єврейською та іншими спільнотами, серед яких проживали євреї. А ще історію єврейського книгодрукування творили щонайменше 186 єврейських жінок-друкарок. На жаль, відомо про них небагато. Та й ці 186 імен є лише мізерною часткою тих, хто «брали участь у цій небесній праці»; це ті жінки, про яких нам відомо від початків друкування у 1470-х рр. і до 1950-х років.
Однією із перших жінок-друкарів була єврейка з міста Мантуя, в Італії. У колофоні єврейської книги «Бехінат Олам» говорилося:
«Я, Естеліна, дружина мого гідного чоловіка Авраама Коната, написала цю книгу «Бехінат Олам» за допомогою Якова Леві з Тараскона».
Автором цього етичного твору, написаного івритом у першій половині XIV століття, був Джедая Бен Абрахам Бедерсі. Але саме Естеліна організувала її друк у Мантуї та фактично брала участь у цьому процесі. Вона використала слово «написала», тому що в івриті ще не було терміну «друкувати», він виник десь роком пізніше.
Жінки не лише друкували книги, вони також спонсорували їх випуск.
Естер Кейра, вдова Еліа Хандалі, мала титул «מביא לדפוס» (mevi’ah la-defus, букв.: «та, хто принесла книгу до друку», тобто фінансовий спонсор). За її фінансового сприяння у 1566 році в Константинополі було надруковано «Сефер Юхасін». А у Кракові у 1586 році вдова Рейзель Фішель спонсорувала випуск Псалмів з перекладом на їдиш.
Нехай вас не дивує, що дві з трьох вже згаданих жінок були вдовами. Після смерті чоловіків-друкарів їхні дружини продовжували справу й уже самостійно опікувались друкарнями, утримуючи таким чином свої родини. Це була поширена практика як серед єврейських, так і неєврейських громад.
Загалом до ХІХ століття друкарство було сімейним промислом. Досить часто друкарські верстати розміщували у суміжних із житловими приміщеннями, і вся родина працювала над різноманітними завданнями.
Завдяки цьому нам відомо і про жінок та дівчаток, які працювали набірницями. Однією з найвідоміших дівчаток є Елла бат Моше бен Авраам Авіну та її молодша сестра Гелла. Елла почала в дуже молодому віці – 9 років. Її ім’я знаходимо у римованому колофоні в кінці трактату «Ніда», надрукованого у Франкфурті-на-Майні протягом 1697–1699 рр.:
«Ці літери на їдиш я поставила власноруч, я – Елла, дочка Моше з Голландії. Мені років не більше дев’яти, єдина дівчина з шести дітей. Якщо ви знайшли помилку, пам’ятайте, що її встановила дитина».
А як щодо українських земель?
У ХVII столітті тут зʼявляються перші єврейські друкарні, і серед друкарів, звісно ж, були й жінки. Найвідомішою, певно, є Юдіт Розанес, яка друкувала книги спочатку у Жовкві, а згодом у Львові. Сама Юдіт походила з надзвичайно відомої родини друкарів. Її прадідом був Урі Феба, друкар, який у 1691 році переїхав з Амстердама до Жовкви та започаткував єврейське книговидання на українських землях. У Жовкві Юдіт друкувала разом зі своїм чоловіком Давидом Манном, аж до його смерті. У 1782 році вона переїхала у Львів і заснувала там свою друкарню. Згодом вона вийшла заміж за рабина Гірша Розанеса, рабина міста та великого вченого.
Загалом Юдіт Розанес надрукувала щонайменше 50 книжок до своєї смерті в 1805 році. Вона була першою єврейкою, яка друкувала книги івритом на комерційній основі протягом тривалого періоду часу – щонайменше 25 років. Відомо, що у неї було 24 співробітники, і всі чоловіки. Ім’я Юдіт Розанес було настільки відоме як друкарки текстів івритом, що в середині ХІХ століття, коли влада заборонила видавати хасидські книги, друкарі використовували її ім’я на титулках, щоб видати книги за такі, що були надруковані набагато раніше, і таким чином уникнути цензури та заборони.
Невістка Юдіт Розанес, Чаве Гроссман, дружина її сина Нафталі Герц Гроссмана від першого шлюбу, також керувала друкарнею у Львові. Коли вона померла у 1849 році, друкарська справа перейшла до її дочки Фейґе, яка продовжувала працювати принаймні до 1857 року. Це захоплююча історія трьох поколінь жінок з однієї родини, які успішно керували єврейською книгодрукарською справою.
Єврейські жіночі імена з’являються на титульних сторінках і вказують на них як на видавчинь чи меценаток, або в колофонах – як друкарок та набірниць. Єврейські жінки друкували книги, і єврейські книги друкувались для чоловіків і для жінок.
Авторка статті: Надія Уфімцева – історикиня, магістерка юдаїки, дослідниця єврейської книжкової культури, програмна директорка Української асоціації юдаїки, запрошена дослідниця Фордгемського університету (США) 2022-2023, 2023-2024.