Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200

Працівники медичної сфери – ті, хто знаходять на передовій під час пандемії Covid-19. За офіційними даними, 82% із них – це жінки. Лікарки, медсестри та санітарки не тільки ризикують своїм життям та здоров’ям, але й зустрічають із іншими викликами, спричиненими різними факторами. Тож сьогодні ми поговоримо про тих жінок-геройок, які знаходяться на передовій у боротьбі із Covid-19 та про реалії їхньої роботи у сучасних умовах.

Досі достеменно не відомо, як саме та якою мірою постійний контакт із вірусом впливає на рівень захворюваності медичних працівників на передовій. Втім, експерти вважають: чим більше «вірусне навантаження» (так називають концентрацію вірусу) – тим вища ймовірність тяжчого перебігу хвороби, і пацієнт має більше шансів заразити інших.

Медики та медсестри/медбрати – саме ті люди, які часто перебувають у дуже тісному контакті з хворими на Covid-19, тобто вони зазнають впливу дуже високих доз вірусу. Так, дані ВООЗ щодо спалаху атипової пневмонії у 2002-2003 роках свідчать, що 21% заражених становили медпрацівники.

Подібна ситуація відбувається й серед тих, хто лікує пацієнтів із Covid-19. В Італії серед усіх людей, у яких підтвердили коронавірус, було 6 200 медиків. В Іспанії, за оцінками, їх близько 6500 або 12% випадків зараження. У Китаї, за підрахунками, на початку березня були заражені близько 3300 медичних працівників.

Це означає, що десь 4-12% підтверджених випадків коронавірусу в світі – це медики.

Ситуацію в Україні погіршує те, що у нашій країні скорочується кількість середнього медичного персоналу (передусім медсестер та медбратів). Станом на 2017 рік налічувалося  85 працівників середнього медичного персоналу  на кожні 10 тис. населення (на початку 1990-х років їх було 115). Це створює додаткові виклики для надання допомоги хворим та для умов праці медичного персоналу: за умов погіршення епідемічної ситуації навантаження на них зростає в рази.

Це підтвердила й сімейна лікарка Анастасія, героїня подкасту на Громадському радіо, що виходить в межах нашого проекту «Жіноча сторона карантину». При цьому, навантаження зараз, влітку, не менше, ніж було під час весняного карантину. Раніше, в період жорсткого карантину, до Анастасії за день могло прийти 5 пацієнтів, а то й менше. Підтверджених випадків Covid-19 було небагато: одна-дві людини на тиждень. Зараз в Анастасії на лікарняному з коронавірусом – 5-6 людей, і десь стільки ж тих, хто контактував із ними:

«Зараз все повернулось до того часу, як було до карантину: так само багато людей, так само багато захворювань, в тому числі на COVID. Єдине, що змінилось ковіду багато».

«У моєму відділенні 100-106 пацієнтів на одного лікаря. Це схоже на перші дні конфлікту в Україні. Коли ми не знали чого чекати, але все одно були на передовій», – говорить ще одна лікарка-інфекціоністка із Чернівців Ольга Кобевко. Джерело www.unicef.org.

За даними опитування представництва ООН Жінки в Україні, лише 13,9% жінок, які працюють у медичній сфері, повністю забезпечені засобами індивідуального захисту. 59,7% респонденток забезпечені засобами захисту частково та 26,4% опитаних жінок – не забезпечені ними взагалі. 60% медпрацівниць були змушені купувати їх за власні кошти.

Ось, що стосовно цього розповідає наша героїня подкасту Анастасія:

«На початку карантину з цим були деякі проблеми, нам сказали, що в нас є один костюм на всіх лікарів, а їх близько 30-ти. Після цього я вирішила, що краще сама собі придбаю костюми і більше не цікавилась цим питанням. Вирішила сама себе забезпечувати. Інколи з цим мені допомагають друзі, пацієнти. Але я знаю, наприклад, що моя медсестра регулярно розписується за те, що вона начебто щось отримує. Тут з’являються деякі питання: що саме ми отримуємо, якщо я цього не бачу, і куди воно дівається, якщо я його не беру».

Анастасія іронізує: з одного боку, ситуація з масками прозора, з іншого – в ідеальному світі, їх потрібно змінювати кожні 3-4 години. А реальні цифри такі: 40 масок на тиждень для двадцяти чотирьох лікарів. Також є респіратори, але недостатньо і їх треба економити:

«Нам дали респіратори, які більш надійні. Але ми їх економимо: використовуємо по декілька разів, або поверх надягаємо разову маску, яку потім ліквідуємо, а респіратор залишається».

Проблема нестачі засобів індивідуального захисту у результаті призводить до того, що медичні працівники часто хворіють самі. Ситуацію погіршує й відсутність широкомасштабного тестування, відстеження контактів хворих та дотримання правил ізоляції (а це вже залежить від кожного/ї із нас!).

Оскільки, за статистикою, в Україні переважно жінки дбають про літніх та хворих членів сім’ї, це створює ще один додатковий виклик для них. По-перше, це додаткове навантаження, враховуючи важкість медичної роботи під час пандемії. По-друге, це страх заразити літніх членів сім’ї, які і так знаходять у зоні підвищеного ризику щодо інфікування вірусом. Про це зазначає й наша землячка, яка живе та працює у Чехії, інфекціоніста Катерина Гашкова:

«Сама не боюся захворіти COVID-19, але боюся заразити своїх літніх і хворих рідних». Джерело www.currenttime.tv.

Також додатковий виклик постав перед жінками, зайнятими в медичній, соціальній сферах і сфері послуг, які не можуть перейти на дистанційну працю та змушені організовувати догляд за дітьми дошкільного й шкільного віку в контексті карантину.

«У мене дитина, 6 років, я залишаю її вдома саму, бо ні з ким мені залишити. Я весь час хвилююся за її безпеку», — підкреслює Тетяна, соціальна працівниця. Джерело internews.ua.

З чим пов’язана така ситуація?

Очевидно, із стереотипом, що усі хатні обов’язки має виконувати жінка. Виховання та догляд за дітьми, готування їжі, догляд за літніми батьками – усі ці речі досі вважаються «не чоловічою справою». У результаті – під час критичних ситуацій, на кшталт пандемії, на жінок лягають додаткові обов’язки та виклики.

Це підтвердило й дослідження Жінки ООН в Україні, про яке ми вже згадували у цій статті. Так, за результатами дослідження, 63,5% респонденток відзначили збільшення часу, який вони витрачають на прибирання, 50,5% — на приготування їжі, 53,3% — на психологічну й емоційну підтримку дорослих членів сім’ї. Спостерігаються і значні розбіжності відповідей опитаних жінок і чоловіків. Так, лише 27,8% і 44,1% чоловіків відзначили збільшення витрати часу на приготування їжі та прибирання відповідно.

Як бачимо, карантин посилив проблему гендерних стереотипів і патріархальних соціальних норм щодо ролей жінки та чоловіка в сім’ї, оскільки значне навантаження з хатньої та доглядової праці вдома все ще покладається на жінок. Це стало додатковим викликом для жінок у медичній сфері.

Якщо ми можемо «відгородитися» від сумних і хвилюючих новин, пов’язаних із карантином та пандемією, то медики кожного дня мусять зустрічатися «вживу» із ситуаціями, які описані в новинах. Очевидно, що вони переживають постійний стрес та напруження у сучасній ситуації. Про це й говорить сімейна лікарка Анастасія (героїня подкасту):

«Паніка була у всіх і у мене в тому числі. З’явився абсолютно інший світ, у якому ти не можеш нормально доїхати на роботу. Уся ця психологічна ситуація, новини… дуже пригнічували».

Проте ситуація дещо змінилась на краще. Анастасія відзначила, що тепер психологічно їй та її колегам стало легше, вони засвоїли нові правила, за якими працюють та живуть:

«На даний момент я звикла до ситуації. Виробила свої правила, яких дотримуюсь, стосовно миття рук, перевдягання. Я не виходжу з поліклініки у своєму робочому одязі, або навпаки не перебуваю у поліклініці у вуличному. Тому зараз психологічно набагато краще. Втягнулась у цю ситуацію, у цей новий світ».

Уміння пристосовуватись та змінювати звички у такій критичній ситуації, як сьогодні – це те, про що ми говоримо у проекті «Жіноча сторона карантину» та нашій рубриці «Змінюй звички». Адже тільки навчившись жити у нових умовах із новими навичками та звичками, ми можемо зберегти не тільки фізичне, але й ментальне здоров’я.

Не тішить й матеріальна мотивація медичних працівниць, адже заробітня плата медиків в Україні залишається низькою. Як зазначено на ресурсі Wonderzine, дається взнаки й гендерна дискримінація: в Україні жінки, зайняті в медичній сфері, отримують на 12% меншу заробітну платню, ніж їхні колеги-чоловіки, за умов однакового навантаження та кількості відпрацьованих годин. Обіцяні доплати за роботу з пацієнтами хворими на Covid-19, медикам наразі виплачувалися не в повному обсязі.

«Я особисто отримала премію, це було 2000 гривень, у квітні. Це єдина надбавка, яка була стосовно Ковіду. Знаю, що в нас незручна ситуація вийшла з мобільною бригадою, яка має активно контактувати з хворими, яка їздить по домах до важких хворих і бере ПЛР, забирає зразки тесту в нашій поліклініці. Їм обіцяли певну суму, це було добровільно лікарі або медсестра погоджуються, це записують, і потім вона має отримати винагороду. Їм її не видали в повному обсязі. Я чула, що в районі 6000 заплатили. Вони були через це засмучені, і зараз добровольців в поліклініці уже немає. Мені нічого не обіцяли, дали разом з зарплатою 2000 гривень, попросили, щоб я сильно не розголошувала серед колег, тому що не всім дали, а всі контактували, і щоб не було незручних питань, і щоб не було некрасиво перед іншими, мене попросили не розголошувати цього» – розповідає сімейна лікарка Анастасія, героїня нашого подкасту. Прослухати повністю подкаст можна за посиланням нижче:

«Втягнулась у новий світ»: історія лікарки про реальні умови праці під час пандемії 

Корисна інформація для жінок-медиків!

Ресурс Wonderzine наводить корисну інформацію, куди можуть звернутись за допомогою жінки, що працюють у медичній сфері:

Отже, виклики, які стають перед жінками на передовій – це ще одна жіноча сторона карантину, про яку ми маємо говорити. І щоб допомогти жінкам долати виклики сьогодні, ми повинні притримуватись усіх рекомендацій, щоб максимально зберегти власне здоров’я та спокій медиків.

Тож найменше, що ми можемо зробити зараз – підтримувати медичну сферу, а також стежити за власним здоров’ям, дотримуючись усіх рекомендацій.

*Стаття опублікована у межах проекту “Жіноча сторона карантину”, що реалізується у партнерстві з Громадським радіо та за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується «Українським Жіночим Фондом». Відповідальність за зміст інформації несе ВЖЄО «Проект Кешер». Інформація, що представлена у публікації, не завжди відображає погляди Уряду Канади в УЖФ.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Стати членкинею

Зробити благодійний внесок