Поява мегапопулярного серіалу Чорнобиль й образ видуманої жінки в ролі фізикині-ядерниці спровокували шквал дискусій та критики щодо цього: «Жінка – фізик-ядерник, навіщо вони взагалі це придумали?», «Що за потурання фемінізму?» і так далі.
А все тому, що суперечка стосується одного із найдавніших гендерних стереотипів – несумісність жінки і певних наук, а якщо глибше – то усіх наук. Адже навіть у сучасності образ талановитих учених жіночої статі сприймається скоріше як виключення та своєрідна аномалія. Причини цього, міфи та реальна правда представлені нижче.
Уляна Хомюк – чому жінка не може бути фізиком-ядерником?
Уляна Хомюк – єдиний видуманий персонаж популярного серіалу «Чорнобиль» (НВО). Це збірний образ фізикині-ядерниці, яка втілила всю команду вчених, що працювали над розслідуванням причин аварії на Чорнобильській АЕС.
Як ми вже зазначали на початку, довкола образу Уляни виникло доволі багато суперечок. Не будемо вдаватися у подробиці та захищати «доцільність» цього персонажу у серіалі. Ми (активістки Проекту Кешер) відстоюємо жіночі права та гендерну рівність. Тому нас цікавить чому суспільство, не дивлячись на очевидний прогрес, не може уявити жінку у вигляді кваліфікованої та ініціативної науковиці? Адже більшість критики образу Хомюк зосереджується саме довкола цього питання. Вочевидь, причини ховаються у гендерних міфах та стереотипах у суспільстві. Про це говоримо далі.
Несумісність жінок та науки: основні міфи
Щодо основного призначення жінки – очевидно, що цей міф у сучасному суспільстві вже давно зруйновано. Призначення жінки – її особистий вибір.
Щодо поєднання обох ролей ситуація складніша. У ЗМІ образ вченої та образ матері виявляються несумісними. У науковому альманасі Віденського інституту демографії наводиться статистика, згідно з якою 44% жінок-вчених у віці 40-45 років не мають дітей, у решти 56% – на кожну жінку припадає 0,9 дитини (кожна десята жінка бездітна).
У цілому ж у жінок, що займаються академічною наукою, рівень бездітності, дійсно є високим. А все тому, що, жінка, окрім народження дітей, як вважають, обов’язково має займатись їхнім вихованням та домашніми справами (питання гендерних ролей). Як підсумок, на всі ці заняття не вистачає часу й жінки відмовляються від ролі матері на користь науці або ж навпаки.
Усунення міфів про гендерні ролі та їх рівноцінний розподіл полегшить у майбутньому ситуацію поєднання сім’ї та кар’єри для жінок. Хоча, як показує статистика, половина жінок-науковець успішно справляються з цим й зараз. Отож, робимо висновки.
Один зі свіжих прикладів такого міфу – це висловлювання Нобелівського лауреата сера Тіма Ханта про жінок-вчених у лабораторіях. The Independent так передає слова Т. Ханта:
“Давайте я поділюся з вами труднощами, які я відчуваю з дівчатами. Три речі трапляються, коли вони в лабораторії: ти закохуєшся в них, вони в тебе закохуються, і вони починають плакати, якщо ти їх критикуєш” (Bushanan, 2015: Електронний ресурс).
Та думку більшості суспільства продемонстрували негативні відгуки стосовно такої заяви відомих видань (TIME, The Independetn, Huffington Post), а також тисячі гнівних постів у соц.мережах. Своєю чергою, королівська спільнота, членом якого є Хант, спеціально вказала, що думка інших її членів не збігається з думкою Ханта.
Як бачимо, міф про емоційність успішно долається. Все тому, що емоційність і навіть сльози притаманні однаково як жінкам, так і чоловікам. Це залежить від балансу гормонів та характеру.
Цей міф є найрозповсюдженішим і має аж три джерела, кожне із яких є доволі цікавим. Давайте розглянемо їх детальніше.
Результати досліджень інтелекту
Однією з причин великої кількості талановитих вчених серед чоловіків вважається, так званий, «більший інтелект в осіб чоловічої статі». Справді, жінки на шкалі інтелекту частіше займають середню позицію. Проте варто відзначити, що всі тести на відмінності в просторових зв’язках і логіці можуть бути незалежними та достовірними тільки в умовах однакового виховання.
А яку ситуацію у вихованні та формуванні думки чи бачимо?
Дослідження проведені в університетах Ілінойса, Нью-Йорка і Прінстона, показують, що стереотипні уявлення про інтелектуальні здібності починають впливати на дівчаток і їх інтереси вже в шестирічному віці. Дівчата в п’ять років, так само часто як і хлопчики, схильні пов’язувати представників своєї статі з високими розумовими здібностями, але вже в шість років дівчатка починають це робити набагато рідше.
Як бачимо, результати досліджень тісно пов’язані із існуванням стереотипних уявлень про те, що жінки не володіють вдосталь талантами або геніальністю, які необхідні для успіху в таких дисциплінах як фізика, математика або філософія. Це, своєю чергою, є важливим фактором, що впливає на кількість жінок-вчених у цих сферах.
Брак інформації про жінок-вчених
В інформаційному просторі тема вчених жінок висвітлена досить слабо, якщо спеціально нею не цікавитися. Періодично доводиться чути щось на кшталт «я не знаю імен вчених жінок, крім Марії Склодовської-Кюрі» або «це чоловіки все створили». Введіть у пошуку «жінка-вчена» і Вам виб’є сотні статтей із заголовками «6 відомих жінок-вчених», «5 жіночих відкритті», проте ґрунтовних інформаційний досліджень – одиниці.
Тому, зрозуміло, що це проблема нестачі знання, проте аж ніяк не відсутність вчених жінок і відкриттів, зроблених ними. Обсяг статті і навіть книги не дозволить перечислити всіх жінок-вчених, відкриття яких вплинули на хід історії. Проте, як приклад, можна назвати декілька відомих прізвищ:
Хеді Ламмар – алгоритм сучасного формату бездротових комунікацій (основа для Bluetooth, Wi-Fi тощо)
Розалінд Франклін – рентгенограма структури молекули ДНК
Ліза Мейтнер – фізична теорія розподілу ядра
Крістіана Нюсляйн-Фольгард – механізм ембріогенезу
Ада Лавлейс – комп’ютерний алгоритм
Гертруда Еліон – ліки від лейкемії, герпесу та малярії
Грейс Хоппер – компілятор (схема комп’ютерного перекладача)
Дороті Ходжкин – рентгеноструктурний аналіз біомолекул
Серед відомих винаходів жінок є циркулярна пила, посудомийна машина, склоочищувачі, глушителі для авто, кевлар, перископ для підводних лодок, силікон і багато інших. Як бачимо, не «типово жіночі» винаходи, що ще раз руйнує гендерні стереотипи.
Цікаво, що суспільство звертає увагу на відсутність браку інформації, особливо на найпопулярніших сьогодні Інтернет-ресурсах. Зокрема, з 1 червня в українській Вікіпедії оголошено конкурс статей «Жінки у STEM». Протягом місяця всі охочі можуть написати про жінок у науці для ресурсу та позмагатися за призи. Посилання тут
Ефект Матильди – заниження ролі жінки
Також теза про те, що жінками не зроблено ніяких великих відкриттів пов’язана із применшенням внеску жінки у науку. Так, американська історикиня Маргарет Росситер в 1993 році описала один з таких стереотипів про жінок-вчених та назвала його «Ефект Матильди».
Під час своєї підготовки до постдокторського дослідження американської науки ХХ століття Маргарет Росситер копалася в довідковій роботі «Американські люди науки» (American men of Science) і натрапила на п’ятсот біографій жінок-вчених. На даний момент у неї є безліч книжок та наукових праць про відомих жінок, які не можуть поміститися в один том. Проте знайти ці видання доволі важко (знову проблема браку інформації).
Приклади ефекту Матильди
- Марта Готьє (і Тюрпен) внесла чималий внесок у відкриття синдрому Дауна, в той час як це відкриття було приписано Ж. Лежону.
- Коли Розалін Ялоу вручали Нобелівську премію, деякі гості церемонії спочатку подумали, що вона піднялася на сцену як супроводжуюча свого чоловіка-лауреата. Ялоу піднялася на сцену і виступила з промовою про сексизм в науці.
- Є цікавий факт, що стосуються Марії Склодовської-Кюрі, який також можна віднести до Ефекту Матильди. Спочатку Нобелівський комітет не номінував Марію на премію з фізики, але включив у список номінантів її колег по роботі П’єра Кюрі і Анрі Беккерля.
Міфи зруйновано! Робимо висновки
Таким чином, численні дослідження та статистика руйнують міф, про те, що жінки не можуть здійснювати відкриття у науці. Нерозумним є й розподіл інтелектуальних професій на жіночі та чоловічі. Адже інтелект немає статі. Жінки можуть мати професію фізикині-ядерниці, а також інші різноманітні професії на рівні із чоловіком, впливати на історію та змінювати її.
Так, наш проект «Жіноче єврейське лідерство» доводить те, що жінки можуть бути лідерками, професіоналками у своїй сфері діяльності, брати ініціативу у свої руки та змінювати світ. Скільки талановитих активісток у нашій організації з різноманітними професіями, скільки кандидаток та докторок наук… Ми власним прикладом та, завдяки силі жіночої єдності, показуємо наскільки великий потенціал жінки, незалежно від сфери її діяльності. Тож відкидаймо стереотипи та змінюймо світ!
