“Одеський кінофестиваль – це місце не тільки кінопоказів, але й майданчик для громадських дискусій, для постановки і пошуку вирішень найгостріших соціальних тем” –
Марина Константинова
Одеський Міжнародний кінофестиваль – грандіозна подія культурного і суспільного життя України. Вона відображає погляди творчої спільноти на актуальні питання і проблеми, русло, в якому ми рухаємося, стимулюючи творчо розвиватися і створювати нове. Цього року така подія стала ювілейною. Як вона проходила? Які особливості кінофестивалю в цьому році? Які актуальні теми були представлені в фільмах? Як пройшла зустріч з Катрін Деньов? На ці та інші питання відповіла наша активістка Марина Константинова, яка щороку відвідує цей захід.
Марина Константинова
Керівниця програми «Жіноче здоров’я», незалежна журналістка
Про ювілейний кінофестиваль
«Східноєвропейські Канни» – так амбітно називають Одеський кінофестиваль його організатори. Адже вже десять років поспіль ця подія відкриває свої двері для вітчизняних і зарубіжних гостей, розширюючи конкурсні та культурні програми. Далі про важливість цієї події розповідає Марина Константинова:
– Одеський міжнародний кінофестиваль ось уже 10 років є однією з найяскравіших подій не тільки для одеситів, але і для численних гостей, які приїжджають на цей кінофорум з різних куточків України та з далекого зарубіжжя. За ці роки фестиваль набув міжнародного визнання, і з кожним роком відбіркова комісія фестивалю попередньо переглядає все більше фільмів, щоб відібрати найцікавіші для участі в конкурсній програмі. Членами журі фестивалю і спеціальними гостями ставали відомі кінодіячі з усього світу. А ще кінофестиваль – це майданчик для різних яскравих культурних видовищ. І до традиційного кінопоказу під відкритим небом на Потьомкінських сходах, який щорічно збирає 15 тисяч глядачів, в цьому році домагався перформанс Влада Троїцького, який зібрав на знаменитих одеських сходах не менше народу, ніж традиційні покази фільмів.
Як ми вже відзначали, в цьому році кінофестиваль став ювілейним. Що нового, в порівнянні з попередніми роками відбулося, чим відзначився цей фестиваль – читаємо «з перших вуст» від Марини:
– Оскільки кінофестиваль цього року був ювілейним, то і програма відрізнялася особливою насиченістю. Адже, крім національної конкурсної програми в двох номінаціях (короткометражне і повнометражне кіно) кіно та міжнародної конкурсної програми, на фестивалі в позаконкурсних рубриках «Фестиваль фестивалів», «Гала-прем’єра», «Спеціальні покази» глядачі можуть побачити нові фільми, відзначені нагородами Каннського, Венеціанського, Берлінського і інших статусних фестивалів. Причому, це можливість дійсно унікальна, адже більшість фестивальних фільмів не є «касовими», тобто розрахованими на масового глядача, і, отже, вони не будуть закуплені для широкого прокату. На ювілейному Одеському кінофестивалі таких фільмів, які були справжнім подарунком глядачам, було багато.
Також Марина зазначила, що не обійшлося на ювілейному заході без підведення підсумків. Озвучені цифри дійсно вражають:
– Понад 100 фільмів на рік, понад 150 тисяч глядачів щороку в ці 9 фестивальних днів відвідують кінотеатри фестивалю. Значить, за 10 років глядачі одеського кінофоруму змогли побачити більше 1000 фільмів, авторами яких є кінематографісти 100 країн світу.
Про фільми
А тепер логічно перейдемо до найголовнішого в обговоренні КІНОфестивалю – кіно. Обсяг статті не дозволяє обговорити всі представлені фільми в Одесі. Тому Марина розповіла нам про ті фільми, тематика яких близька нашій організації і нашим активісткам. І це такі теми, як: фемінізм, активізм, гендерна рівність, єврейська освіта, здоров’я. Адже, як вдало відзначила Марина, “Одеський кінофестиваль – це місце не тільки кінопоказів, але й майданчик для громадських дискусій, для постановки і пошуку вирішень найгостріших соціальних тем“.
Фільми про гендерну рівність
І так, починаємо обговорення з найбільш дискусійних фільмів, які стосуються тематики гендера та рівних прав чоловіків і жінок:
– Цього року Одеський кінофестиваль підтримав рух за гендерну рівність HeForShe – це глобальний рух солідарності і підтримки гендерної рівності від ООН, в якому чоловіки і хлопчики стають головними ініціаторами змін. На Одеському кінофестивалі в рамках співпраці з HeForShe проведено показ фільму «Порок надії» ( «The Vice of Hope») італійського режисера Едоардо Де Анжеліса. А також вперше в цьому році заснована нова нагорода в секції Film Industry Office – в категорії пітчинг, це приз у розмірі 85 тисяч гривень. Критерієм відбору переможця є відображення ідей гендерної рівності, прав людини, відносин між чоловіком і жінкою. Цей приз був вручений проекту Дарини Жук «Our breast are our weapons: the story of Femen», яка описує історію руху FEMEN ( «Артхаус Трафік» спільно з французькою Pan-Européenne).
Також в цьому ключі Марина згадала і про переможця конкурсу, грузинський фільм «А потім ми танцювали» (режисер Леван Акін):
– У конкурсному і у позаконкурсному показах також була дуже чітка спрямованість в просуванні фільмів, що показують складність життя в сучасному суспільстві людей, відмінними від інших, боротьбу «традиційних цінностей» з правом на свій особистий вибір у любові, у поглядах на життя, в розстановці життєвих пріоритетів. І те, що грузинський фільм «А потім ми танцювали» (режисер Леван Акін) став абсолютним переможцем і отримав вищу оцінку журі міжнародної конкурсної програми, Гран-прі за підсумками глядацького голосування, а виконавець головної ролі Леван Гелбахиані отримав нагороду за кращу акторську роботу – це великий успіх і прорив у висвітленні теми свободи, права на любов і повноту життя для всіх.
Фільми про питання здоров’я
Ще один важливий напрямок, в якому працює Проект Кешер – тема здоров’я. Так, Марина Константинова є керівником цього напрямку. З огляду на величезний досвід і окрему зацікавленість цією темою, активістка відзначила фільм, який в деякій мірі торкався цієї тематики:
– На мене, як на людину, що серйозно працює в сфері просування прав на збереження здоров’я, на отримання повної інформації про можливості медицини, на суспільні зміни в цій сфері, на активізацію особистої відповідальності людей за своє здоров’я і на побудову толерантного громадського погляду до життя в суспільстві людей з обмеженими можливостями, дуже сильне враження справив німецький фільм «Робота без авторства» (режисер Флоріан Генкель фон Доннерсмарк). Тоталітарний режим, фашизм, націонал-соціалізм. Здавалося, ми знаємо про часи Третього Рейху все, або майже все. Ми знаємо про Голокост, про знищення військовополонених і представників «неповноцінних народів». Але для мене стало потрясінням показана у фільмі тема медичної селекції, знищення та стерилізації інвалідів, помилково витлумачене поняття лікарського обов’язку, злочину і відкладеного на потім і нездійсненого покарання за скоєне. Дуже рекомендую подивитися це фільм, і поміркувати, чи не проросли «пагони» цих поглядів в сучасному світі.
Фільми про єврейську культуру
Також на кінофестивалі була висвітлена і тема єврейства, ізраїльської культури. Як зазначає Марина, в цьому році було представлено відразу три таких фільми:
– Як співробітниця єврейської організації, і журналістка, я багато років стежу за єврейською та ізраїльською темою на Одеському кінофестивалі. В цьому році цей напрямок був представлений короткометражним фільмом «У нашій синагозі», за мотивами оповідання Ф. Кафки. Він став переможцем Національної конкурсної програми за версією Журі Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI на 10-му Одеському міжнародному кінофестивалі. Фільм «Синоніми» (режисер Надав Лапід / Франція, Ізраїль, Німеччина), і конкурсна робота «Тель-Авів у вогні» (режисер Самех Зоабі / Ізраїль, Люксембург, Франція, Бельгія) – це фільми, які потребують окремої розповіді. Головне, що є предмет для обговорення, для постановки питань і пошуку відповідей.
Про жінок-режисерок
Ну що ж, про кінофестиваль поговорили, про фільми теж. А яке ж місце жінок у цій грандіозній події? Крім того, що жінки були серед організаторів, гостей, учасників фестивалю, ми могли бачити їх роботу і в кадрі, і «за кадром». Так, в цьому році вісім жінок-режисерок представили глядачам свої роботи:
– Цього року вісім жінок-режисерів представили на суд глядачів і журі короткометражні фільми. Робота Оксани Казьміної «Секрет, Дівчинка та Хлопчик» отримала нагороду, як кращий короткометражний фільм в Національній конкурсній програмі. А взагалі на Одеському кінофестивалі часто показують фільми, зроблені жінками-режисерами. І це не традиційне «жіноче кіно» для жінок. Це серйозні роботи, які отримували головні призи фестивалю минулих років. Досить згадати тріумф Єви Нейман з фільмом «Пісня пісень» на Одеському фестивалі 2015 року, або фільм ізраїльської режисерки Тальї Леві, отримавший Золотого Дюка в 2014 році.
Про зустрічі з Катрін Деньов
Ну і вишенькою на торті 10-ого кінофестивалю в цілому стала творча зустріч гостей з талановитою актрисою – Катрін Деньов. На урочистій церемонії закриття 10-го Одеського Міжнародного фестивалю Катрін Деньов отримала спеціальну нагороду за внесок у кінематограф. Детальніше про зустріч розповіла Марина:
– Катрін Деньов представляла на Одеському фестивалі своєю нову роботу у фільмі «Прощання з ніччю». Приголомшлива робота. Вона грає роль бабусі, яка дізнається, що її онук, молодий французький хлопець, перейшов в іслам, завербований терористами, і готується до джихаду в складі армії Ісламської держави. Гостра тема, дуже сильний фільм, і запам’ятовується образ, який створила Катрін Деньов.
Ця актриса – справжнє втілення краси і гідності. Розумна, красива, тонка, талановита, інтелігентна – цей список я можу продовжувати до нескінченності. Катрін Деньов в життя нітрохи не поступається екранному образу. Вона відмовилася відповідати на провокаційні питання, які звучали від ряду глядачів і журналістів. Але при цьому була дуже щирою, коли говорила про своїх друзів і колег, про свою творчість і захоплення, наприклад, вирощуванням помідорів
Дякуємо Марині Константиновой за її експертну оцінку і особливу увагу до тем, що нас цікавлять! Як бачимо, Одеський кінофестиваль не стоїть осторонь цих тем, адже їх актуальність і важливість для суспільства не підлягає спростуванню. Жіноче лідерство, гендерна рівність, єврейські цінності – це те, що рухає нас у своїй діяльності! Отож, продовжуємо просувати ці теми у своєму житті і житті своїх громад!