Знайомимо вас із Юлією Робчинською, менеджеркою напряму «Підтримка єврейських громад» у Проекті Кешер. Юлія не лише координує підтримку громад, але й займається організацією заходів, спрямованих на популяризацію єврейської культури в Україні.

На одному з наших заходів мене спитали, як я опинилася у «Проекті Кешер». Відповідь для мене очевидна. Проект Кешер – жіноча єврейська організація, діяльність якої ґрунтується на єврейських цінностях та засадах фемінізму.

Я жінка, єврейка, і я феміністка – то де ж ще мені було опинитися?

Для мене честь долучитися до команди, яка робить потужні та унікальні речі. Наприклад, це стосується перекладу першоджерел з івриту українською. Попит на це лише формується, але далі буде рости, – і ми допомагаємо єврейській громаді у цій новій самоідентифікації.

Власне, самоідентифікація українського єврейства для мене дуже цінна.

Наша громада зберегла свою культуру й традиції, але й увібрала багато чого з української культури – і багато чим сама збагатила Україну. Сфери взаємовпливів, від мови та літератури до музики та кулінарії, ми досліджуємо на наших «Єврейських вікендах». Я дуже пишаюся цим форматом: і спікерами, які розкривають наш особливий шлях, і відвідувачами, які прагнуть дізнатися більше про історію євреїв України. А іноді це справді шлях від історії народу до персональної історії.

Моє власне повернення до єврейського коріння відбулося через волонтерство.

Я добре в’яжу та гачкую і вже кілька років є координаторкою проєкту «Клубок добра» при єврейському волонтерському центрі. Наш неофіційний слоган — «Зігріваємо тих, хто не може зігрітися сам». Це і теплі речі для літніх клієнтів центру, і вовняні костюмчики для передчасно народжених діток, і веселі шапочки для онкохворих дітей. Основна цінність не в речах, а в увазі та підтримці, що їх отримують люди.

Не всі наші волонтерки мають єврейське коріння, але мене підкупає їх прийняття, повага і готовність допомагати.

Коли вони взялися вишити серветки на хали в подарунок найстаршим членам громади, слова «Шабат шалом» івритом не були для них простою задачею, але вони ретельно перенесли на полотно кожну рисочку, розуміючи, наскільки важливою та радісною є зустріч Шабату.

Моя донька вивчає фольклористику. Вже її знання допомагають мені зрозуміти, наскільки багатогранною є українська культура. А ще завдяки їй я познайомилася з дослідниками традиційної музики, які вивчають творчість народів України – у тому числі євреїв. Так ми знайшли одного з чудових спікерів та музикантів для «Єврейського вікенду».

Ще одне моє хобі — паб-квізи.

Я давно граю в них і маю команду, з якою роблю ігри для інших. Кількість людей, які обирають інтелектуальні розваги, дуже тішить, а вечір у компанії друзів завжди дає розраду.