Чи хвалили вас у школі за гарний почерк? Якщо так, то, можливо, називали його каліграфічним.
Термін «каліграфія» походить від грецьких слів κάλλος (гарне) + γραφή (письмо) та означає мистецтво писати розбірливим, гарним і чітким почерком чи досконалу форму рукописного шрифту стародавніх книг, манускриптів та офіційних документів.
Зауважимо, що в івриті немає автентичного слова для каліграфії. Термін, який традиційно використовується для гарного письма – כתיבה תמה (ктіва тама), що можна перекласти як «просте письмо» або «чисте письмо».
Щоб почати розповідь про єврейську каліграфію, думаємо, вам буде загалом цікаво дізнатися трохи про походження та розвиток єврейського письма.
Як виникла єврейська абетка
Сучасний вигляд єврейського квадратного письма чи єврейський алфавіт (Алеф-Бет) розвинувся приблизно в 3 столітті до н.е. безпосередньо з арамейського письма, яке, у свою чергу, походить від палеоєврейського (протоєврейського чи давньоєврейського) письма або фінікійського алфавіту.
На теренах України
Набагато пізніший, але цінний саме для нас зразок єврейського письма – «Київський лист», написаний представниками юдейської громади Києва. Він містить прохання до юдеїв інших міст пожертвувати кошти на викуп Якова бен Хануки. Лист був виявлений у колекції давньоєврейських рукописів Каїрської Генізи у синагозі Бен-Езра професором університету Чикаго Норманом Голбом у 1962 р.
На думку першовідкривачів, цей лист є найдревнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі, і може датуватися 10 ст. н.е.
Робота соферів
Ще з часів Талмуду єврейську культуру письма розвивали софе́ри, або сойфери – писарі юдейських текстів. Аби стати софером, охочий мав пройти багаторічну підготовку, а сам фах софера в юдаїзмі вважався дуже престижним.
Тексти переписувалися гусячим пером і чорнилом, яке софер зазвичай змішував самотужки. До переписаних соферами текстів були дуже високі вимоги, вони мали бути без жодних помилок чи виправлень. Переписування по пам’яті не дозволялося: кожен писар мав перед собою зразок тексту для написання.
Для чого писати текст власноруч
Єврейський зв’язок зі словом та мистецтво писемного слова можна простежити з самих початків юдаїзму. Згідно з одним тлумаченням мідрашу, літери в Торі отримали вінці, оскільки на Синаї Бог передав буквам свою владу.
У мідраських текстах кожна літера має власний характер. У правових текстах рабинів є десятки законів, пов’язаних із правильним способом написання кожної літери.
Тексти стали найважливішими для духовного розвитку. Але цікаво, що разом із закликом до навчання був другий заклик – до написання текстів. Зрештою, заповідь писати сувій Тори є обов’язком для всіх євреїв.
Багато інших єврейських ритуальних предметів, таких як пергаменти в мезузі, у тфіліні й мегілот, повинні бути написані від руки. Можливо, рабини розуміли, що написання текстів від руки або навіть прийняття рішення про те, як писати літери, сприяє глибокому зв’язку зі словами та стає способом втілення тексту.
У давньоєврейській каліграфічній традиції важливу роль відіграють не лише священні літери. Художники грали з формами єврейських літер протягом століть – від мікрографії 9-го століття, через чудові літери, знайдені в середньовічних ілюмінованих (прикрашених кольоровими мініатюрами та орнаментами) рукописах, до вільніших форм у роботах різних художників та до сучасних робіт каліграфів.
Про стилі письма, давніші та сучасні, ми розповімо у другій частині статті.
Матеріал для статті взято зі статей вікіпедії та книги «Mastering Hebrew Calligraphy» Іззі Плюдвінського.
Авторка статті: Сотник Світлана (Lulen).