Стилі квадратного письма
У попередній частині статті ми вже згадали про традиційне квадратне письмо. Існує два основних традиційних його стилі: ашкеназький та сефардський. Вони схожі на відповідні середньовічні писемності, проте не ідентичні їм. Для того, щоб написати їх наближеними до оригіналів, слід використовувати традиційні інструменти для письма – перо індиче для ашкеназів і очеретяні пера для сефардів, оскільки лише за допомогою цих інструментів можна виявити тонкощі та красу кожного з цих стилів.
Сефардське письмо базується на формальних формах літер, знайдених у середньовічних рукописах, що походять з Іспанії та інших сефардських громад.
Ашкеназьке письмо – красиве, традиційне та величне. Термін «ашкеназький» сьогодні використовується для опису єврейської культури Німеччини та Східної Європи, а письмо, що виникло в Німеччині, стосується літер, написаних під дуже крутим кутом пера, з разючим контрастом між товстими горизонталями та тонкими вертикалями ліній.
Намальована буква
Намальована буква – це ще один спосіб сформувати літери, намалювавши їхні контури. Зазвичай це робиться за допомогою загостреного інструменту, наприклад, гострого пера або гострого пензля. Літеру потім можна зафарбувати або залишити як є.
У середньовічних рукописах намальовані літери часто використовувалися для великих початкових слів. Після того як контури були намальовані, їх часто щедро розфарбовували фігурами або іншими декоративними елементами.
Традиція особливо яскраво відродилася, коли євреї почали повертатися на батьківщину. Виникла потреба відновити мистецтво єврейського напису, тому каліграфію викладали в школі Бецалель в Єрусалимі, яка вперше була заснована в 1906 році.
Стиль Єрушалмі
Також у репертуарі єврейських каліграфів є популярний стиль письма Єрушалмі. Походження назви неясно, проте напис чітко містить певні елементи, які можна побачити на деяких фрагментах, знайдених у сувоях Мертвого моря, особливо стиль засічок.
Сувої Мертвого моря датуються серединою 3 століття до нашої ери та є одними з перших повних текстів, написаних «квадратним» єврейським шрифтом.
Різновиди напівкурсивного письма
Ще один стиль єврейської каліграфії – напівкурсивне письмо, менш формальні та менш жорсткі напівкурсивні шрифти. Іврит не має справжнього курсивного письма в тому сенсі, що навіть у рукописному тексті відсутня формальна система з’єднання літер (хоча з’єднання іноді трапляється спонтанно). Проте можна шукати натхнення у численних прикладах середньовічного напівкурсивного письма.
До цього стилю письма належать 3 форми – письмо Раші, модифікована версія Раші та сучасний почерковий іврит.
Раші – це найвідоміше напівкурсивне письмо, яке можна побачити сьогодні.
Це не письмо, виконане рукою самого Раші (класичного коментатора ТаНаХа та Талмуду, що народився 1045 р.), а скоріше гарнітура (шрифт). Вперше цей шрифт з’явився під час друку коментаря Раші до ТаНаХа наприкінці 1400-х років, тому він став широко відомий як письмо Раші.
У сучасному друку ТаНаХа (і Талмуда) основний текст зазвичай друкується квадратним шрифтом, тоді як коментарі друкуються шрифтом «Раші». Форми письма Раші засновані на почерках, які використовувалися в той час, особливо на сефардському напівкурсиві, тоді як сам Раші, бувши із Франції, швидше за все писав ашкеназьким напівкурсивом.
Каліграфічно використання цього стилю зазвичай означає, що ви пишете релігійний текст.
Сучасний же почерковий стиль письма розвинувся із середньовічних німецьких напівкурсивів. Алеф-бет нижче, який написаний гострим пером, показує каркас літер.
Інструменти для письма
Використовуючи каркасні форми як основу, можна експериментувати зі створенням написів різними інструментами. Наприклад, на додачу до традиційного пера використовувати пензель.
Почеркове письмо пензлем не було частиною єврейської каліграфічної традиції.
Коли хтось думає про письмо пензлем, зазвичай на думку спадає далекосхідна каліграфія. Проте загострений пензель або, наприклад, брашпен є інструментом настільки універсальним, що може запропонувати цікаві варіації для творчої роботи.
Єврейська каліграфія в наш час
Сьогодні каліграфія – це захопливий вид мистецтва, а також ремесло. У мистецтва написів багато різних цілей, і сучасний каліграф чи художник може використовувати літери в різноманітних формах, від формального та розбірливого написання до надзвичайно виразного та абстрактного.
Сучасні каліграфи пишуть роботи з єврейською каліграфією, наприклад, для оформлення стін, благословення для дому, ктуби (єврейський шлюбний договір), створюють каліграфічні надписи на обкладинки книжок, для рекламного оформлення, розробляють логотипи на основі летерингу.
Летеринг – це узагальнювальний термін, що охоплює мистецтво малювання літер. Відрізняється він від каліграфії тим, що дизайн кожної літери створюється окремо, і жоден не повторюється.
Надихатися формами літер можна на прикладах друкованих шрифтів, тому що початковий розвиток шрифтів для друкарського верстата часто базувався на вже наявній культурі рукописів.
А для фіналу – найцікавіший приклад єврейської каліграфії. Після проголошення в листопаді 1917 року Третім універсалом утворення Української Народної Республіки Центральна Рада ініціювала розробку національної валюти. 5 січня 1918 року в обіг вийшли перші українські гроші.
Валюта УНР мала назву «карбованець», а найбільшим номіналом тривалий час була купюра в 100 карбованців. Її дизайн створив ректор Української академії мистецтв, художник-графік Георгій Нарбут. Інформація про обіг і назву валюти зазначалася на реверсі українською, а також ₚосійською, польською та їдиш – мовами трьох найбільших нацменшин України.
Матеріал для статті взято зі статей вікіпедії та книги «Mastering Hebrew Calligraphy» Іззі Плюдвінського.
Авторка статті: Світлана Сотник (Lulen).