Важливi проєкти
Телефони
Поширення феміністичних ідей у 20 столітті сприяло виникненню такої особливої течії як єврейський фемінізм, яка яскраво проявилася у мистецтві. Єврейське феміністичне мистецтво подарувало світові концептуальні арт-об’єкти, які є цінними не лише у контексті творчості, але і підіймають важливі правозахисні теми.

Однією із перших визначальних робіт феміністичного мистецтва є «Звана вечеря» Джуді Чикаго. «Звана вечеря» (1974-1979) має форму трикутного банкетного столу на 39 персон, а столові набори представляють виданих жінок західної цивілізації.

Джуді Чикаго «Звана вечеря»

Джуді Чикаго (при народженні – Джудіт Сильвія Коен) народилася у Чикаго, мала відоме єврейське коріння. Її батько Артур Коен був рабином у 23-му поколінні, а в його роду був Віленський Гаон. Однак, батько відійшов від ортодоксальної традиції.

У 1972 р. вона та Міріам Шапіро створили проєкт під назвою «Womanhouse» при Каліфорнійському інституті мистецтв. У цьому будинку було 17 приміщень, кращим студенткам програми була виділена своя кімната і надана можливість створити там інсталяцію.

«Womanhouse»

Метою феміністичної програми мистецтва був намір допомогти жінкам перебудувати себе у відповідності із бажанням бути художницями, а також допомогти їм будувати заняття мистецтвом, виходячи з їхнього жіночого досвіду. Одним із найбільш визначних арт-об’єктів проєкту була «Ванна менструації» Джуді Чикаго. У білій кімнаті були розкидані окривавлені засоби особистої гігієни. Незабаром дім було зруйновано.

Джуді Чикаго, одна з інсталяцій «Womanhouse»

Міріам Шапіро народилася у Торонто, походила з родини російських євреїв, які переїхали до США. Вона працювала з колажами, гравюрами, живописом, феммажем. Останній стиль Шапіро вигадала самостійно, його мисткиня визначала так: «цей стиль одночасно нагадує клаптеве шиття та кубізм, має контекст жіночого життя та відмічає приватну чи суспільну подію». Вона вшановувала ремісницькі традиції у жіночому мистецтві та загалом жінок-художниць минулого. На початку 70-х років Шапіро створювала картини та колажі, які включали в себе репродукції фотографій художників минулого, а в середині 80-х писала портрети Фріди Кало поверх її старих картин-автопортретів.

Міріам Шапіро, портрет Фріди Кало 

Луїза Невельсон також є відомою представницею єврейського фемінізму. Невельсон (при народженні – Лія Берлявська) народилася у Переяславі, але згодом родина переїхала до США. Вдома продовжувала розмовляти на ідиш. Вона була ученицею відомого митця Дієго Рів’єри (чоловіка Фріди Кало). Луїза Невельсон – скульпторка-модерністка, створювала металеві, дерев’яні скульптури,  використовувала також сталь та скло. Вона вважала, що мистецтво відображає індивідуальність, а не чоловічі чи жіночі ярлики та вирішила взяти на себе роль митця, а не мисткині-жінки.

Луїза Невельсон «Чорна велич»

Лі Краснер (при народженні – Ленор Краснер) народилася у Брукліні, куди родина емігрувала за кілька років до її народження з селища Шпиків Вінницької області. Виховувалась в єврейській ортодоксальній родині. Вийшла заміж за відомого художника Пола Джексона Поллока. Приблизно в той час вона прийняла рішення не сповідувати релігію, однак продовжувала ідентифікувати себе як єврейку.

Лі Краснер займалася живописом, робила колажний живопис та мозаїку, малювала вугіллям. Вона часто розрізала свої власні роботи для створення колажних картин.

Лі Краснер «Імператив»

Ненсі Сперо – досліджувала теми політики, голокосту, війни через феміністичні інтерпретації. Народилася у Клівленді у єврейській родині. Займалася друкованою графікою та колажем. Роботи Сперо на стінах нагадують давній фресковий живопис.

Наприкінці 60-х років Ненсі Сперо захопилася радикальними феміністичними групами. Спільно із жіночою групою WAR (Women Artists in Revolution) вона організовувала різноманітні акції, протести, займалася розробкою маніфестів. Згодом вона приєдналася до Спеціального комітету жінок-художниць. Роботи Ненсі Сперо висвітлюють страждання жінок, пригнічених патріархатом або через досвід реальних тілесних ушкоджень. Вона демонструє не лише фізичний біль, але і психологічний. Художниця також виявляє глибокий інтерес до джерел первозданного, вона зображує ранні жіночі архетипи через такі фігури як Ліліт та через єгипетських богинь.

Ненсі Сперо з книги «Жіночі тортури»

У 2010 році у Єврейському музеї в Тель-Авіві було вперше організовувано виставку єврейських художниць. Метою цього проєкту було помістити арт-фемінізм у великий контекст, створити цілий феміністичний дискурс мовою мистецтва. У музеї було представлено роботи 27 художниць: Джуді Чикаго, Міри Шор, Луїзи Фішмен, Єви Хессе, Дебори Касс, Лі Краснер, Луїзи Невельсон, Елейн Реїчек, Міріам Шапіро, Джоан Шнайдер, Ненсі Сперо, Ханни Вілк та інших.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Зробити благодійний внесок