Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200
Багато єврейських жінок зробили значний внесок у світову літературу, живопис, науку. Проте далеко не всі знають про те, що жінки єврейського походження посідають також важливе місце в історії фемінізму.

Ернестіна Луїза Роуз – народилася у місті Пйотркув-Трибунальський у 1810 році. Американська суфражистка, аболіціоністка, її називали «першою єврейською феміністкою».

Коли Ернестіні було шістнадцять, її мати померла і залишила спадщину. В цей час батько без згоди доньки заручив її зі своїм єврейським другом, з яким Ернестіна не бажала вступати у шлюб. Дівчина звернулася до світського цивільного суду, який ухвалив рішення на її користь, не лише звільнивши від заручин, але і також передав права на спадщину матері. Ернестіна відмовилась від свого статку на користь батька, проте скористалась звільненням від заручин.

У 17 років вирушає до Берліна. Тут вона виявила, що підпадає під дію антисемітського закону, який вимагав від усіх прусських євреїв мати прусського спонсора. Ернестіна звернулася безпосередньо до короля та отримала звільнення від дії цього закону.

Вона багато подорожувала. Під час поїздки до Англії познайомилась з Робертом Оуеном – відомим утопічним соціалістом. Вона допомогла йому створити Асоціацію усіх класів усіх націй.

У 1836 році емігрувала до США, тут вона вступила до Спільноти моральних філантропів, починає читати лекції та мандрувати країною. Її лекції стосувалися відміни рабства, релігійної терпимості, громадської освіти, рівності жінок і часто викликали супротив та вороже ставлення. Наприклад, після її лекції у Чарльстоні (Західна Вірджинія) про зло рабства, довелося вживати спеціальних заходів, щоб Ернестіна безпечно лишила місто.

Ернестіна Роуз займалася адвокацією законопроєкту, який надавав одруженим жінкам право володіння нерухомістю від власного імені. Роуз склала петицію і ініціювала збір підписів на її підтримку, це була перша петиція щодо захисту прав жінок. У 1849 році жінки отримали право володіння нерухомістю.

У 1840-х роках Ернестіна Роуз приєдналася до «пантеону великих американських жінок» для спільної боротьби за права жінок та скасування рабства.


Берта Паппенгейм – народилася у Відні у 1859 році. Громадська діячка, захисниця прав жінок, засновниця Юдейського союзу жінок.

Після переїзду до Франкфурта-на-Майні почала інтенсивну літературну творчість, а також зайнялася громадською діяльністю. Спершу працювала в їдальні для бідних, а також лекторкою у притулку для дівчаток-сиріт, який згодом і очолила. Раніше притулок Юдейського жіночого товариства готував дівчат виключно до подальшого заміжжя, проте за 12 років роботи їй вдалося змінити вектор освіти на професійну незалежність.

У 1895 році Берта взяла участь у з’їзді Загального німецького жіночого об’єднання, який відбувався у Франкфурті. Пізніше вона сприяла створенню місцевого відділення об’єднання. Також вона почала публікуватися зі статтями про права жінок і переклала німецькою книгу Мері Волстонкрафт «Захист прав жінки».

Берта Паппенгейм стала засновницею або ініціаторкою багатьох благодійних установ та організацій.

У 1901 році, після її доповіді для Юдейського об’єднання допомоги, сформувалося об’єднання жінок для реалізації соціальних ініціатив. З  1904 року воно перетворилося на незалежне об’єднання Жіноча турбота, яке мало на меті координацію і професіоналізацію роботи над різними соціальними ініціативами і проєктами.

У 1902 році під час Першої німецької конференції по боротьбі з торгівлею жінками (у Франкфурті) Берті Паппенгейм і Сарі Рабинович доручили поїздку в Галичину з метою вивчення місцевої соціальної ситуації. У 1904 році було опубліковано звіт про багатомісячну поїздку, де Берта описує поєднання аграрної відсталості і початку індустріалізації, а також проблеми пов’язані з конфліктом хасидизму і сіонізму.

У 1904 році було створено Єврейський союз жінок, який очолила Берта Паппенгейм та керувала ним впродовж 20 років. Цілі союзу були з одного боку феміністичними, а з іншого – підтримували єврейські традиції. Берта критикувала образ жінки в юдаїзмі, вона вимагала забезпечення рівноправ’я – йшлося, перш за все, про освіту та професійну діяльність. У 1907 році союз налічував вже 32 тисячі членкинь.

Приблизно у 1906 році Берта вирішила заснувати жіночий гуртожиток для підтримки незаконнонароджених єврейських жінок та / або жінок, яким загрожувала проституція чи продаж у рабство. У гуртожитку повинні були втілитися розроблені нею принципи єврейської соціальної роботи: на відміну від традиційної єврейської благодійності, сучасна соціальна робота повинна бути спрямована на виховання самостійності; мешканки повинні бути оточені єврейською традицією і культурою та ін. У 1907 році гуртожиток у Ной-Ізенбурзі, неподалік від Франкфурта-на-Майні, розпочав свою роботу.

На з’їзді союзу у 1907 році Берта заявила: «Для юдейського закону жінка не є ані індивідом, ані особистістю». Це призвело до жорсткої реакції з боку ортодоксальних общин. Усі наведені Бертою Паппенгейм факти щодо торгівлі жінками, зневаги до незаконнонароджених єврейських сиріт, – заперечувалися.

У 1939 році нацисти розпустили Єврейський жіночий союз.


Белла Абзуг – народилася у Нью-Йорку у 1920 році. Американська адвокатка, громадська діячка. Її називають головною постаттю еко-фемінізму.

Коли помер батько, Беллі було 13 років. Попри заборону виконувати кадиш, вона відвідувала синагогу протягом усього року для того, щоб прочитати молитву (кадиш має читатися сином померлого), чим кинула виклик традиціям ортодоксального юдаїзму в її общині. Саме ця історія вплинула на формування її феміністичних поглядів.

Займалася юридичною практикою, працювала в Американському союзі громадянських свобод та Конгресі за громадянські права. У молодому віці була членкинею соціалістичного-сіоністського молодіжного руху Га-Шомер га-Цаїр. У 1975 році вона оскаржила резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка визначала сіонізм формою расизму та расової дискримінації. Белла Абзуг наголосила, що сіонізм – це визвольний рух.

У 1970 році була обрана у Палату представників США, була однією з перших учасниць Страйку жінок за мир. Белла Абзуг підтримувала права ЛГБТ, разом з майбутнім мером Нью-Йорку Едом Кочем представила перший федеральний законопроєкт про права гомосексуальних людей (відомий як Equality Act of 1974).

Вона була засновницею та керівницею кількох жіночих правозахисних організацій, брала участь у багатьох масових феміністичних подіях. Наприклад, у 1980 році очолила марш Women’s Equality Day New York March у Нью-Йорку. Абзуг була засновницею Комісії з рівності жінок Американського єврейського конгресу.

Стала співзасновницею Жіночої організації з навколишнього середовища і розвитку (WEDO). Дана організація була створена з метою захисту гендерної рівності, прав людини та цілісності навколишнього середовища. У 1991 році WEDO провела Всесвітній жіночий конгрес за здорову планету, під час якого 1500 жінок з 83 країн розробили Повістку дня дій жінок на 21 століття.

В ООН Абзуг організувала Жіночу фракцію, яка аналізувала документи, пропонувала гендерно-чутливі стратегії та формулювання. Вона лобіювала просування Жіночої повістки дня на 21 століття під час Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у 1992 році.

У 2017 році журнал Time назвав Беллу Абзуг однією з 50 жінок, які сформували американську політичну історію.

Це лише три жіночі імені, які сприяли розвитку фемінізму. Залишайтеся з нами і відкривайте інші імена єврейських жінок, завдяки яким зараз ми маємо наші права.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Стати членкинею

Зробити благодійний внесок