Важливi проєкти
Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200
У 20 ст. феміністичні ідеї почали звучати голосно та публічно, що призвело до появи безлічі великих імен, які раз і назавжди змінили життя сучасних жінок. Згадаємо сильних жінок єврейського походження, які вплинули на світову історію? Зустрічайте нову підбірку видатних особистостей, які вплинули на розвиток боротьби за рівноправ’я!

Cара Шенірер – засновниця мережі єврейських ортодоксальних шкіл «Байс Яаков».

Cара Шенірер народилася 3 липня 1883 року у Польщі у м. Краків у багатодітній сім’ї. Шенірери були видатною рабинською родиною, пов’язаною як із белцерським, так і з сандзерським хасидизмом. До восьмого класу Сара Шенірер відвідувала польську державну школу. Однак, на відміну від більшості своїх однолітків, вона поєднувала ці інтереси з сильною відданістю єврейському вченню. Вона цікавилася релігійними текстами на ідиш, які їй показував батько. Проте в ті часи дівчаткам та жінкам ніхто не давав можливості висловити свої релігійні інтереси. Тоді Сара помітила, що її можливості та права значно відрізняються від можливостей і прав, які мали її брати.

Підтримку в прагненні змінити життя жінок на краще Сара знайшла у Відні. Там її надихнув рабин Моше Давид Флеш, проповіді якого висвітлювали важливість ролі жінок у єврейській історії. Після повернення до Кракова, у 1917 році Шенірер відкрила дитячий садок для 25 дітей. Після цього відкрила мережу ортодоксальних шкіл «Байс Яаків», що перекладається як «Дім Якова». Спочатку школа існувала під її одноосібним керівництвом, а за кілька років вона заручилася підтримкою світового ортодоксального єврейства «Агудат Ісраель». І вже до 1939 року кількість шкіл становила 250 установ по всій Європі.

Сара Шенірер. Розлучена швачка. Жінка, що не мала формальної освіти та статусу ані в релігійній, ані у світській сферах. Жінка, яка подолала скепсис чоловіків та витримала тиск тисячолітніх традицій. Вона досягла своєї мрії, надавши дівчаткам і жінкам можливість навчатися мудрості та висловлювати свої релігійні інтереси.


Регіна Йонас – перша жінка рабинка, громадська діячка.

Регіна Вольфівна Йонас народилася у 1902 році в Берліні. Дівчинка навчалася в німецькій школі, а вдома батько викладав їй Тору. Коли Йонас виповнилося 13 років, її батько помер, і Регіна продовжила навчання самостійно і почала регулярно відвідувати синагогу.

Закінчивши школу, Регіна вступила до рабинської семінарії, яка була науково-дослідним центром юдаїзму. Вона була єдиною студенткою закладу, яка відкрито говорила про своє прагнення стати рабинкою. Вона розуміла, що досягти цього буде нелегко, але справді жила своєю мрією.

З 1924 року брала активну участь у семінарах для вчителів, читала лекції на форумах. Інтереси Йонас підтримували багато єврейських вчених і рабинів, таких як Фелікс Сінгерман, Ісідор Блайхроде і Макс Вейль.

У 1930 році Йонас закінчила Вищий інститут Юдаїки в Берліні та стала викладачкою релігієзнавства у кількох державних та єврейських школах. Тема її дипломної роботи звучала так: «Чи може жінка стати рабинкою відповідно до положень Галахи?». Посилаючись на відомих мудреців, Йонас змогла безпомилково відповісти на всі поставлені питання. Оригінал цього документу зберігся, і зараз зберігається у Німеччині. Здобуття диплому додало їй сил і впевненості в тому, що вона на правильному шляху до своєї мети.

У грудні 1935 року Регіна отримала особисте запрошення Макса Дінемана на зустріч рабинів Оффенбаху. Дінеман висловив свою повагу та захоплення її лекціями і запропонував скласти іспит для здобуття рабинської сміхи.

Так, 27 грудня 1935 року відбулася феноменальна подія – Регіна Вольфівна Йонас отримала звання рабинки та стала першою жінкою, яка офіційно отримала такий статус.

У 1942 році Регіну Йонас заарештували та депортували у Терезієнштадт. Під час перебування у таборі вона продовжувала свою роботу у якості рабинки, а Віктор Франкл – відомий психолог, попросив її допомогти у створенні служби кризового втручання. Зберіглися записи приблизно 23 її проповідей – «Що таке сила сучасної єврейської релігії» та ін. У жовтні 1944 року Регіна Йонас була вбита в Освенцимі, їй було 42 роки. Ані Віктор Франкл, ані Лео Бек та багато інших відомих особистостей, які знали Йонас, ніколи у своїх роботах не згадували про неї.

Регіна Йонас була прикладом цілеспрямованності та відваги. Вона на власному прикладі довела жінкам всього світу, що неможливе – можливо.


Емма Гольдман політична активістка, письменниця, відома феміністка 20 століття.

Емма Гольдман народилася в багатодітній родині директора театру в 1869 році у м. Ковно. Пізніше сім’я переїхала до Кенігсберга, де Емма навчалася у школі. За часів політичних репресій після замаху на царя Олександра II родина переїхала до Санкт-Петербурга. Через бідність діти змушені були самостійно заробляти гроші, унаслідок чого Гольдман довелося працювати у магазині корсетів. Емма благала батька дозволити їй повернутися до школи, але натомість він жбурнув її книгу з французької у вогонь і крикнув: «Дівчатам не треба багато вчитися! Все, що потрібно єврейській доньці, – це знати, як готувати фаршировану рибу та локшину, і народити чоловікові більше дітей». Це запам’яталося Еммі та стало поштовхом до захоплення революційними ідеями про зміну суспільного устрою, а саме – про досягнення рівноправ’я статей.

Бажання змінити життя жінок на краще підштовхнуло Емму до думки про еміграцію. У 1885 році Гольдман переїхала до Америки. Там вона почала відвідувати мітинги, де відстоювала права всіх людей, але найбільше її турбувало становище жінок незалежно від сексуальної орієнтації, фізичного чи ментального стану здоров’я.

Їй вдалося стати однією з найбільш значимих постатей в історії анархістського руху.

Гольдман писала, що більшість заміжніх жінок живуть у постійному страху і змушені підкорятися щоденному пригнобленню з боку чоловіків. Це було не тільки сексуальне та фізичне насильство, але й психологічний та економічний тиск на жінок, більшість з яких жили у вічному страху перед зачаттям дитини. Емма вважала, що «рівність статей є таким же важливим питанням для людини, як наявність води та повітря».

На могилі Емми Гольдман написано: «Свобода не зійде до народу, народ сам повинен дорости до Свободи».

Постать Емми Гольдман багато в чому була суперечливою. Це стосується її революційної діяльності та захоплення анархізмом. Незважаючи на це, неможливо заперечувати, що свого часу вона зробила вагомий внесок у розвиток феміністичного руху.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Зробити благодійний внесок