Важливi проєкти
Телефони
Протягом останніх років в Україні питання забезпечення гендерної рівності стають дедалі видимими. Однак, значна частина суспільства досі ставить питання: за що боряться правозахисниці та феміністки? Яких прав не вистачає жінкам? Спробуємо розібратися, яка ситуація із правами жінок в Україні зараз.

В Україні надзвичайно розповсюджена проблема домашнього насильства. Це найбільше порушення прав жінок. Щороку правоохоронці фіксують понад 100 тисяч випадків домашнього насильства. При цьому, офіційна статистика є далекою від реальною, адже жінки не в кожному випадку звертаються за допомогою. 90% випадків домашнього насильства в Україні припадає на жінок. В Україні досі не ратифікована Стамбульська конвенція. Країни, які ратифікують конвенцію беруть на себе низку зобов’язань. Зокрема, мають криміналізувати такі порушення, як: психологічне насильство; переслідування (сталкінг); фізичне насильство; сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, що недвозначно покриває всі сексуальні активності з особою без її згоди; примусовий шлюб; жіноче обрізання; примусовий аборт; примусова стерилізація.

Існує дискримінація у трудовій сфері. По-перше, жінки досі отримують меншу зарплатню порівняно із чоловіками. В середньому, жінки заробляють на 28% менше, ніж чоловіки. Найбільший розрив у праці спостерігається у сфері промисловості. Також великий розрив існує у фінансовому та страховому видах діяльності (до 33%), а у сферах розваг та відпочинку, мистецтва, спорту розрив у зарплатні становить до 30%.

По-друге, існує проблема так званої «скляної стелі» – бар’єрів, які обмежують кар’єрне просування жінок та отримання ними вищих посад. Жінки становлять не більше, ніж 30% від власників бізнесу у будь-якому сегменті.

По-третє, жінки зазнають дискримінації при працевлаштуванні лише з тих причин, що вони можуть піти у декрет. Приблизно один із трьох роботодавців відмовляє жінці під час співбесіди через те, що потенційно вона може завести сім’ю та дітей.

Також жінки виконують великі обсяги неоплачуваної, піклувальної роботи. Середні витрати жінок на хатню роботу становлять 29 годин, натомість серед чоловіків дана цифра не перевищує 15 годин. Майже 90% чоловіків задоволені наявним розподілом обов’язків у сім’ї. Суспільні очікування щодо жінок впливають і на їхню кар’єру, більшість переконана, що жінки повинні займатися домом, а не роботою.

Тут ми підходимо до проблеми наявності суспільних стереотипів. Переконання про «жіночу» та «чоловічу» роботу, про «жіноче щастя» негативно впливають на дотримання прав жінок. Саме такі стереотипи закріплюють переконання про те, що права жінок є якимись другорядними правами.

Недостатня представленість у владі. Жінки мають низьке представництво в українській політиці, ситуація потроху почала змінюватися лише після запровадження гендерних квот у партійних списках. Якщо у Верховній Раді України 8-го скликання жінки становили лише 12%, то серед депутатів поточного скликання жінки становлять 20%. Проте ми спостерігаємо, що жінок на «вищому» рівні влади все одно менше, аніж на «нижчому» регіональному рівні. Відповідно до статистики останніх місцевих виборів, серед усіх обраних депутатів 36% становлять жінки. В обласних радах жінки становлять 27%, а у районних – 34%.

Саме задля вирішення перерахованих проблем досі триває боротьба правозахисниць. Ми чітко бачимо, що права жінок в Україні продовжують порушуватися у різних сферах суспільного життя. І ці проблеми потребують вирішення.

Провести захід

Створити групу

Пройти навчання