Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200

10 грудня – День захисту прав людини

Здається, що вчитися в університеті, влаштуватися на роботу або розвивати власний бізнес, бігати в марафонах і одягатися в джинси – це звичні речі, для яких не потрібно отримувати письмовий дозвіл батька чи чоловіка. Насправді це – права, за які жінкам довелося боротися. Нижче розповідаємо про 8 таких прав, які отримали жінки завдяки активності і силі наших попередниць та попередників.

-1-
Право працювати і вільно вибирати професію

Поділ професій на “чоловічі” і “жіночі” існує досі. Як мінімум, в стереотипному сприйнятті окремих людей. Хоча вже у 1848 році в Європі з’явилися перші організації робітниць. У Російській імперії з 1862 року почало діяти Товариство жіночої праці. В Україні жінки мали право вільно працювати вже після перевороту 1917 року. Але не у всіх галузях.

Лише 21 грудня 2017 року Верховна Рада України скасувала перелік з понад 450 професій, заборонених для жінок. Серед них – робота в гірничій галузі, металургії, в хімічному виробництві. Обмеження також були у військовій службі, правоохоронної діяльності, в області харчового виробництва, транспорту, зв’язку та сільського господарства.

-2-
Право навчатися

Перші жіночі початкові школи в деяких країнах Європи виникли в XVI-XVII столітті. Мета їх була обмеженою – навчання і виховання майбутньої дружини, господині і матері.

Питання доступності загальної вищої освіти для дівчат виникло лише в червні 1868 року, коли Сенат Лондонського університету проголосував за допуск жінок до загального іспиту, і, таким чином, став першим в світі університетом, який прийняв жінок. У період з 1869 по 1878 роки понад 250 жінок склали іспити в університеті і 139 з них отримали дипломи.

З тих пір почалася нова ера – вищої освіти і кращих можливостей для жінок, хоча і не відразу.

Соціологиня Елізабет Флітнер згадує, що в 1915 році вона була в першому випуску гімназисток Тюрінгії, яким було дозволено здавати університетські іспити. Коли вона розповідала про це друзям сім’ї, художник Отто Хербіг сказав: «Яка жалість! Від освіти жінки стають такими потворними…».

До кінця ХІХ століття в деяких країнах Європи вже було введено обов’язкову початкову освіту для дітей обох статей, були прийняті закони про надання жінкам права на отримання середньої освіти не тільки в загальних, а й в спеціальних жіночих школах. Однак дівчата складали лише 25-30% учениць всіх шкіл (включаючи і жіночі).

Цікаво, що в Україні вже в 1911 році жінки отримали право також ставати нарівні з чоловіками професорськими стипендіаткам. У цей же час з’явилися перші в Україні докторки наук: філологиня Софія Щеглова в 1915 році здала магістерські іспити, а в 1918 році стала однією з перших жінок, які захистили в Київському університеті магістерську дисертацію.

-3-
Право на розлучення

Першим яскравим прикладом боротьби жінки за право розлучитися і жити окремо від чоловіка була справа Керолайн Нортон. У 1827 році вона, авторка і соціальна реформаторка, вийшла заміж за адвоката Джорджа Нортона. Через дев’ять років вона покинула його, намагаючись існувати на доходи, отримані від своєї письменницької діяльності. Але тоді діяв закон, який не розглядав жінку окремо від чоловіка, а всі доходи жінки вважав власністю чоловіка. Тому Джордж Нортон конфісковував всі її доходи. Пізніше він викрав їхніх спільних дітей і ховав їх у своїх родичів, забороняючи Керолайн бачитися з ними. Будучи заручницею тодішньої правової системи, Керолайн не могла ні отримати розлучення, ні бачитися з дітьми, ні домогтися повернення її власності.

З цієї справи почалися правові зміни в цьому полі: справа Керолайн стала передумовою для трьох законів: про опіку над дітьми, про шлюб і про право власності жінки на майно.

Закон про шлюб (1857 г.) вперше визначив розлучення як цивільний процес, що відкрило доступність цієї фінансової інституції для середнього класу. Однак цей закон навмисно залишався дискримінаційним за статевою ознакою.

Закон, що дозволяє жінці користуватися правом на розлучення на рівних підставах з чоловіком, був прийнятий лише в 1937 році.

В Україні можливість розлучення часто регулювалася звичаєм або релігійними нормами. На початку XX століття шлюб припинявся тільки в разі смерті одного з подружжя, тоді дозволявся вступ в новий шлюб. Умови для можливості розірвання шлюбу були настільки обмежені, що це була майже заборона. Шлюб міг бути розірваний тільки духовним судом на прохання одного з подружжя в певних випадках, але ініціювати це могли обидва. Вважалося, що розлучення є відхиленням від соціально прийнятних норм поведінки.

-4-
Право голосувати і бути обраними до органів влади

Зараз в це важко повірити, але ще якихось 100 років тому у жінки не було ніяких політичних і цивільних прав.

Першою країною, де жінки отримали право голосувати, стала Нова Зеландія – це був 1893 рік. Перші жінки-депутати були обрані до парламенту в Фінляндії в 1906 році. На те, щоб вся Європа визнала громадянські права жінок, пішло більше 70 років. У Швейцарії жінки отримали право голосувати на виборах федерального рівня лише в 1973 році, в Португалії – в 1974-му.

У Російській імперії жінки отримали виборче право після революції 1917 року.

Першою жінкою, що очолила країну в результаті всенародного голосування, стала в 1980 році президентка Ісландії Вігдіс Фіннбогадоттір.

В Україні жінки отримали виборчі права 19 березня (за новим стилем це 1 квітня) 1917 року.

-5-
Право розпоряджатися своєю власністю

До середини XX століття у Великобританії жінка, стаючи дружиною, втрачала право на своє ж майно, вона не могла вступати в договірні відносини, укладати договори і навіть складати заповіт без дозволу чоловіка. Ще в 1960-х роках для того, щоб відкрити рахунок в банку, жінка повинна була надати письмовий дозвіл від чоловіка. Лише в 1975 році англійські жінки отримали право відкривати рахунки в банках на своє ім’я і розпоряджатися своїм майном.

-6-
Право розпоряджатися своїм тілом

Відмінна риса сучасного світу – масштабний рух по звільненню особистості від різних культурних, релігійних та соціальних стереотипів. Значна частина цього процесу пов’язана з придбанням жінками репродуктивної свободи. Це означає, що жінці повертається право розпоряджатися власним тілом: жити таким сексуальним життям, яке їй підходить, і самостійно приймати рішення про готовність завагітніти або перервати небажану вагітність.

Цікаво, що вперше право на знеболення під час пологів з’явилося у жінок в 1853 році тільки завдяки сміливості королеви Вікторії, яка зважилася застосувати хлороформ під час пологів. Вдалий експеримент відкрив можливість застосування знеболювання для інших породіль.

Надання права на захист гідності домоглися американки в 1986 р, коли Верховний суд США постановив, що сексуальна агресія або неналежна поведінка у ставленні до жінок на робочому місці є актом дискримінації.

-7-
Право брати участь в спортивних заходах

Перші сучасні Олімпійські Ігри в Афінах в 1896 році пройшли без участі жінок. Барон П’єр де Кубертен, організатор Ігор, вважав, що участь жінок-спортсменок була б «непрактичною, нецікавою, неестетичною і непристойною». Але вже на наступних Іграх в Парижі в 1900 році, незважаючи на протести де Кубертена, з 997 учасників 19 були жінками – вони змагалися в тенісі і гольфі. Першою олімпійською чемпіонкою стала англійка Шарлотта Купер, яка виграла тенісний турнір.

На Іграх IV Олімпіади в 1908 році в Лондоні жінки брали участь в змаганнях зі стрільби з лука, тенісу та фігурного катання. Цьому передувала ціла кампанія, організована однією з лідерок суфражисток Емілією Панкхерст.

1920 став в історії жіночого спортивного руху тією межею, коли протистояння досягло критичного пункту. Найбільш наочно це ілюструє історія визнання жіночої легкої атлетики. Основний аргумент противників жіночих змагань у цьому виді спорту дуже характерний – потенційна шкода легкої атлетики для жіночого організму.

Першою українською олімпійською чемпіонкою зі спортивної гімнастики стала Ніна Бочарова (1952р., Гельсінкі), а в складі Незалежної команди України – фігуристка Оксана Баюл (в 1994 р, Ліллехаммер).

-8-
Право носити штани

Здається, навіть така буденна справа, як носіння штанів, також була забороненою для жінок. Якщо на Сході шаровари давно були частиною жіночих костюмів, то в Європі і Західному світі штани були табу для жінок до початку XX століття. А в Парижі тільки в 2010 році офіційно скасували застарілий закон, який встановлював жіночий дрес-код і забороняв надягати штани.

В Україні досі дійсний наказ 155 Секретаріату Кабінету Міністрів України від 2010 про затвердження вимог до зовнішнього вигляду працівників, в якому жінкам рекомендують наступне: «не варто зловживати брючними костюмами і брюками».

Вперше офіційно жінкам дозволили надягати штани тільки в 1892 році для катання на велосипеді. В інших випадках – тільки спідниці та корсети.

Вже на початку XX століття в Англії стався скандал, коли жінки почали надягати чоловічі штани для роботи в шахтах. До цього вони надягали довгі спідниці, які потрібно було підкочувати на час роботи.

28 травня 1923 року генеральний прокурор США дозволив жінкам вільно одягатися в штани.

Знаковою подією стала поява фотографій акторки Сари Бернар, на яких вона в чоловічому костюмі. А в 1930-х роках актриса Марлен Дітріх стала носити брючні костюми і циліндри.

Однак те, що дозволялося ікон стилю, було заборонено іншим жінкам. Спідниці ще довго залишалися єдиним дозволеним дрес-кодом для жінок.

Аж до 1960-х років студенткам Кембриджського університету заборонялося з’являтися на заняттях в брюках. Також цей рік запам’ятався появою довгих жіночих брюк, які були представлені Андре Курежом на подіумі. Саме з появою довгих штанів життя жінок стала трохи легше.

Сьогодні, завдяки старанням наших попередниць, ми можемо вибирати і носити чи спідниці і сукні, чи штани.

*Джерело: nv.ua

І це ще далеко не весь список, прав, які раніше для жінок були недоступними. Однак, недивлячись на помітні досягнення, говорити про гендерну рівність ще надто рано. Стереотипи та нерівність продовжують існувати у всіх сферах суспільного життя. Тож продовжуємо відстоювати свої права та можливості заради кращого майбутнього!

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Стати членкинею

Зробити благодійний внесок