165 років тому, 27 травня 1860 року, в Одесі вийшов перший номер тижневика для євреїв «Рассвет». Це видання започаткувало епоху єврейської преси на українських землях, що тоді перебували під владою Російської імперії. Його слоганом стали слова Святого Писання: «І сказав Бог: “Нехай буде світло”».
Шлях до читача зайняв чотири роки. Попри декларації про емансипацію, імперська влада мала інші наміри — інтегрувати єврейську спільноту шляхом асиміляції. Замість підтримки збереження юдейських традицій держава цілеспрямовано витісняла пам’ять про них. Існує також версія, що проти створення російськомовного видання виступали хасиди, адже більшість євреїв, які опинилися в межах імперії після поділу Речі Посполитої, спілкувалися їдишем або івритом.
Видання назвали журналом — за аналогією з кращими європейськими зразками. Автори наголошували на європейських цінностях, а російська мова «Рассвета» була наслідком державної мовної політики. Міністерство народної освіти, яке не надто переймалося освітою християнського населення, активно «опікувалося» освітою юдеїв — аби подолати «релігійний фанатизм і обскурантизм».
«Ми докладемо усі зусилля, щоб для євреїв журнал цей був органом самопізнання і вдосконалення, органом, в якому кожен мислячий і добропорядний єврей може привселюдно заявляти про будь-які потреби та прагнення свого суспільства, точно також, як будь-який неупереджений та правдивий християнин може повідомляти свої спостереження щодо побуту, укладу і звичаїв євреїв», — анонсували перший номер редактори.
Фактичним головним редактором був Осип Рабінович, уродженець міста Кобеляки на Полтавщині. Він походив із заможної родини, здобув якісну домашню освіту, а у 28 років переїхав до Одеси. Там почалася його юридична кар’єра, а потім і літературна діяльність.
У культурному та інтелектуальному житті Одеси Рабінович посідав помітне місце. Його популярність, вочевидь, дратувала владу — це позначилося і на долі «Рассвета». Влада тиснула на редакцію, а самого Рабіновича зневажали через численні карикатури й анекдоти — які, втім, не знищили, а навпаки, перетворили його на легендарну фігуру.
Перший рік «Рассвета» став і останнім. Через постійні виклики до губернатора, цензуру та можливу неприязнь публіки (зокрема через російську мову) видання закрили. У травні 1861 року Осип Рабінович припинив випуск — і обрав мовчання замість слів, які не можна було вимовити від душі.
Але це — не кінець історії.
Авторка статті: Галина Громік — історикиня, дослідниця історії євреїв України.
Публікацію підготовлено за архівними матеріалами з фондів Архіву єврейської преси Наукової бібліотеки ім. В. Вернадського.