Меджибіж — місто-перехрестя української, польської, єврейської та вірменської культур. Його знають як стратегічний вузол на перетині торгівельних шляхів, що у XVI столітті перетворюється на важливий центр Речі Посполитої та отримує магдебурзьке право. Тут активно розвивається ремесло та торгівля, де дружньо співіснують спільноти православних, католиків та євреїв.
Наразі Меджибіж — це одна з найкраще збережених фортець України, у якій поєднано архітектуру оборонної готики, ренесансу та бароко. Цей архітектурний синтез робить місто унікальним прикладом багатошаровості культурних впливів.
Не менш важливо, що Меджибіж — один із центрів хасидизму. Саме тут у XVIII столітті жив і похований Баал Шем Тов (Бешт), чия могила є місцем паломництва для хасидів з усього світу. Поховання знаходиться на території старовинного єврейського кладовища з унікальними мацевами. Під час Другої світової війни кладовище частково зруйнували: багато мацев було вивезено або використано на господарські потреби, а до 1980-х років могила була практично покинута.
У середині 1990-х років, з ініціативи одного з координаторів проєкту відновлення Рава Меїра Габаєва (Ізраїль) та за підтримки Beit Yisrael Baal Shem Tov Foundation (США–Ізраїль), на цьому місці було збудовано меморіальний комплекс. Навколо могили Баал Шем Това постала повноцінна споруда з дахом, окремим входом, залами для молитви, бібліотекою та системою кондиціонування. Комплекс знаходиться на території кладовища, а також включає синагогу та приміщення для зібрання паломників — ресторан, готель та кімнати гігієни.
Цей процес відбувався за підтримки Асоціації єврейських організацій України (VAAD), яка опікується ініціативами з відновлення та легалізації єврейських пам’яток. Сьогодні на кладовищі діє відновлена секція, де поховані видатні рабини Меджибожа, а також облаштовано окремий меморіал жертвам Голокосту. У межах відновлення проведено масштабне очищення території, реставрацію мацев — частину з них відтворено за архівними фотографіями та спогадами місцевих мешканців. Для вшанування знищених поховань встановлено нові надгробки. У 2000-х роках відбулася реставрація мацев, зведено новий паркан, встановлено таблички та інформаційні вказівники.
На місці старої хасидської синагоги громада відбудувала нову двоповерхову будівлю — сучасну синагогу з традиційним інтер’єром, ремонтні роботи в якій ще тривають. Могила та кладовище офіційно мають охоронний статус. У 2000-х роках поруч із могилою Бешта була відбудована ще одна синагога — нова будівля, стилізована за старими фотографіями та кресленнями, яка відтворює атмосферу часів Бааля Шем Това та слугує місцем паломництва хасидів.
Важливо зазначити, що Меджибіж також відомий оборонною синагогою — БаХ-синагогою, збудованою до 1612 року та названою на честь рабина Йоеля Сіркіса, автора книги «Байт Хадаш». Синагога-фортеця мала масивні стіни та елементи оборонної архітектури. У другій половині XX століття будівлю було зруйновано, нині збереглися лише її фундаменти. БаХ-синагога є унікальним прикладом синагоги-фортеці в Україні.
Меджибіж неодноразово з’являється в літературі як місце святе, містичне, на межі фольклору та постпам’яті. У спогадах Ісаака Башевіса Зінгера описуються подорожі хасидів і згадується Меджибіж як священний простір. У працях Михайла Грушевського про козацьку добу місто постає як фортеця та ключова точка на річці Південний Буг. Відомі також поетичні цикли Мойсея Фішбейна, де окремі вірші присвячені хасидам, Бешту та самому Меджибожу.
Авторка статті: Karina Sofit – документалістка, архітекторка, дослідниця.