Важливi проєкти
Телефони

Висміювати жінку за кермом – це вона… Уникати жіночих колективів – це також вона… Звинувачувати жінку у тому, що вона стала жертвою насильства – і це вона… Все це внутрішня мізогінія – ненависть однієї жінки до іншої. Нижче ми поговоримо про те, чому виникає це явище, як воно проявляється та як йому протистояти.

Чи потрібно сьогодні в атмосфері дискусій про фемінізм і рівноправність доводити, що жінки не гірші за чоловіків? Це дивно, але так. Переконання, що жіноча стать «не дотягує» до чоловічої, ставлення до жінок як до створіння слабкого та нижчого – все це мізогінія, або, іншими словами, жінконенависництво.

Мізогінія (від грец. «μσος» — ненависть і «γυνή» – жінка) – ненависть до жінок, жінконенависництво. Характерна для деяких чоловіків і жінок поведінка, що виражається в зневазі й ненависті до жіночої статі. Мізогінія може проявлятися, як негативне ставлення до всіх жінок взагалі або тільки до деяких психологічних або фізичних фемінінних ознак, що різною мірою проявляються у різних жінок. Джерело: Словник ґендерних термінів.

Зазвичай, жінконенависниками вважають чоловіків – через насильства, стереотипи і просто зневажливе ставлення до жінок, як до слабшої статі. Та існує поняття ВНУТРІШНЬОЇ (УВНУТРІШНЕНОЇ) МІЗОГІНІЇ, коли жінки самі підтримують стереотипи «усі жінки – стерви», «жінки не здатні логічно мислити» або «сама напросилася», погоджуючись, що «тут не посперечаєшся» і «так воно і є». Внутрішня мізогінія (увнутрішнена) проявляється в ситуаціях, коли жінки принижують свою значимість, хочуть дистанціюватися від інших представниць своєї статі. І всіляко транслюють ці установки.

Проблему внутрішньої мізогінії і її шкодочинності порушив фемінізм, і саме він запропонував й став використовувати практики її розпізнавання та ліквідації.

Внутрішня мізогінія ллється з приймача голосом Ірини Аллегрової ( «всі ми баби – стерви»), зі сторінок жіночих видань ( «мені простіше спілкуватися з чоловіками») і навіть з вуст знаменитих жінок. Якщо помножити такі репліки на кількість разів, які вони звучать щодня, стає ясно, що проблему не варто недооцінювати.

І якщо нам досі здається, що це абсурдно і такого явища не існує, то давайте розберемо приклади та ситуації, як проявляється внутрішня мізогінія:

  • Протиставлення себе іншим жінкам. «Я не така, як вони, мене цікавлять не тільки одяг і салони краси», «Я, на відміну від феміністок, справжня жінка: вмію готувати, стежу за собою, слухаюсь чоловіка». Варіанти висловлювань можуть бути різними, але суть одна: жінка намагається відокремитися від представниць своєї статі і показати, що вона набагато краща. І часто через те, щоб отримати похвалу чоловіків.
  • Сексистські жарти. Про блондинок, жінок за кермом і жертв зґвалтування жартують не тільки чоловіки, але, на жаль, і жінки. При цьому дослідження показують, що такий гумор далеко не нешкідливий. Ті учасники, яким дали прослухати безліч сексистських жартів, продемонстрували більшу толерантність до фізичного насильства над жінками, ніж ті, кому включали нейтральні анекдоти.
  • Знецінення прагнень і досягнень інших жінок. Причому висміюється як традиційна жіноча поведінка, так і «відхилення» від прийнятої фемінності: від «я не з тих, хто няньчиться з дітьми, я кар’єристка [як чоловік]» до «яка з неї жінка, у неї навіть дітей немає».
  • Підвищена вимогливість до інших жінок. Типова ситуація – батьківство. Часто від матері вимагають бути ідеальною, найменша помилка викликає осуд, особливо від інших матерів. Одинокий батько викликає співчуття і захоплення. Одинока мати «сама винна, що чоловіка не втримала».
  • Сумнів в професіоналізмі інших жінок. Коли жінка не сприймає в якості керівника чи директора іншу жінку. Адже для такої посади потрібні якості, які, зазвичай, приписуються чоловікам: холоднокровність, високий інтелект, сміливість, сила тощо. Типова ситуація – акторка Ен Гетевей зізналась, що довгий час не довіряла жінкам-режисеркам.
  • Підозрілість і недовіра. Приклад такого прояву внутрішньої мізогінії – небажання жінок працювати в жіночому колективі. Тому самому, який «курник» і «гадючник». Або ж відмова від дружби із жінками: «мені з чоловіками легше спілкуватись і дружити, ніж з жінками».
  • Нездорова конкуренція між жінками. Суспільство змушує жінок змагатися за право бути кращою з подібних, не дозволяючи насолоджуватися своєю унікальністю. З юного віку дівчаток вчать бачити один в одному суперниць в боротьбі за увагу чоловіків.
  • Ігнорування жіночих точок зору. Жінки звикають до думки, що все жіноче – незначне. За замовчуванням ігноруються політичні виступи, література, твори мистецтва та інші починання інших жінок. Яскравий приклад – слова глави білоруської Центральної виборчої комісії Лідії Єрмошиної, яка заявила, що вважає жінок аполітичними і більш консервативнішими, ніж чоловіки.
  • Віктимблеймінг і слатшеймінг. Внутрішня мізогінія гостро проявляється в ситуаціях насильства над жінками. В унісон з чоловічими виправданнями звучать жіночі «нормальна жінка передбачає небезпеку», «я б в таку історію не потрапила», «сама винна, що так одягнулась».
  • Перенесення провини на жінку. У ситуації чоловічої зради, партнерка часто перекладає вину на жінку, з якою зрадили: «поцупила чоловіка», «свого немає, ось на чужих і кидається».

Як ви вже могли здогадатися і як ми вже частково говорили про це на початку, внутрішня мізогінія – закономірний розвиток «класичної» мізогінії зі сторони суспільства. Патріархальне суспільство запропонувало чіткий поділ на «чоловіче-жіноче». З усіх джерел ми чуємо про жіночу неспроможність, дурість, надмірну емоційність – і, навпаки, про сильних, серйозних, розумних чоловіків.

«Поводитися як чоловік» – похвала, «вести себе як жінка» – осуд.

Навіть зараз, у вік перегляду традиційних гендерних рольових моделей, ідея про те, що «чоловік кращий», визначає поведінку багатьох людей. Це змушує жінок неусвідомлено дистанціюватися від своєї статевої приналежності. Вони сподіваються наблизитися до привілейованого чоловічого суспільства і підвищити власний статус в порівнянні з іншими жінками.

Ось, як цю ситуацію з психологічної точки зору коментує психологиня Марія Фабричева (джерело: womo.ua):

«Сьогодні наш розум каже, що зміни в наявності, і ти можеш бути вільною, але всі ці стереотипи включаються вже на такому глибинно-підсвідомому рівні, що внутрішня битва між «я хочу» і «я повинна бути такою» йде до цих пір. Коли жінка заявляє, що не хоче заміж і не хоче дітей, на неї дивляться або як на виплодок пекла, або з жалем. Тобто жінці все ще потрібно відповідати якомусь шаблону. І ось який важливий момент, коли тобі дискомфортно, ти починаєш злитися: або на себе, або на іншого, залучаючи в свою історію. Вже науково доведено, що жінки, які працюють наглядачами в жіночих колоніях, більш жорстокі, ніж чоловіки-наглядачі в чоловічих колоніях. Вони більш агресивні, так як автоматично включаються механізми і бажання показати, що «я не така, як вона»».

Тобто ми вбираємо жінконенависні установки, які транслюються суспільством та самі стаємо їх трансляторками. Але це насправді тільки зміцнює надумані відмінності між статями. Таким чином, виходить замкнуте коло.

Уміти бачити прояви мізогінії навколо себе – значить розуміти, що деякі неприємні моменти в житті можуть бути пов’язані не зі ставленням до конкретної жінки, а зі ставленням до неї як частини групи людей певної статі з набором визначених незмінних ознак. «Ти емоційна, не тому що маєш такий характер, а просто тому, що ти – жінка». Таку агресію і презирство, адресовані до певної групи, можна і потрібно розпізнавати. А далі – їх потрібно ліквідовувати, починаючи із себе – змінюючи власні рамки комфорту і конструюючи власну позицію щодо конкретних людей (а не їх статі).

Отож, як протистояти внутрішній мізогінії:
  • Намагайтеся помічати прояви мізогінії навколо і всередині себе та протистояти їм. Є маркери, за якими легко розпізнати таку поведінку (а не просто критику або негативні емоції до конкретної людини). Це все, що стосується гендерних стереотипів та узагальнень, а не конструктивної претензії до певної жінці.
  • Пам’ятайте, що «мужність» і «жіночність» абстрактні поняття, придумані нами. Саме ми вклали певні смисли в ці слова. У реальності люди мають різні інтереси і погляди, незалежно від статі та гендеру.
  • Відкрито висловлюйте свою позицію, коли чуєте жінконенависні фрази. Ставте собі та іншим запитання: «Чому ти вважаєш всіх жінок такими? Подруга обдурила тебе тому, що вона жінка, чи тому, що вона справді часто бреше?».
  • Більше взаємодійте з жінками, не бійтеся заздрощів і суперництва. Спілкуючись з різними жінками, ви побачите, що кожна унікальна і прекрасна, має свої недоліки і переваги.
  • Не самостверджуйтесь за рахунок інших жінок. Не ведіться на компліменти людей, які заявляють, що ви «не така, як усі жінки» і повинні цим пишатися.
  • Просто підтримуйте жінок. Не вірте в стереотип про те, що жіночої дружби не існує. Не дозволяйте стереотипам розділяти вас і інших жінок.
Потрібно пам’ятати, що будь-яка людина – це перш за все особистість, а не набір геніталій. І її стать не впливає ні на професіоналізм, ні на особисті якості. Тому вірте у жінок, підтримуйте жінок та боріться за гендерну рівність!

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Зробити благодійний внесок