21 листопада – Всесвітній день привітань*

Вивчати культуру іншого народу – це не тільки корисно і пізнавально, але й надзвичайно цікаво. Це стосується й традицій вітання. Наприклад, Ви знали, що в Англії не прийнято вітатись рукостисканням? А про те, що у Франції існує інтерактивна карта поцілунків при зустрічі? І напевно Ви й не догадувались, чому на Тибеті вітаються, показуючи язика? Про ці та інші традиції вітань у різних країнах світу ми поговоримо у цій статті.

*Сьогодні, 21-го листопада, в 140 країнах світу відзначають Всесвітній день вітань. Це незвичне свято придумали двоє братів з американського штату Небраска – Майкл і Брайан Маккормак в 1973-му році. Вони відправили в усі кінці світу листи, змістом яких стали привітні вітання. Вони нікому не нав’язували свої ідеї про боротьбу за мир. У листі лише пропонувалося надіслати свої вітання ще, як мінімум, десятьом громадянам. Ідея знайшла підтримку не тільки у простих людей, а й у керівників держав. З тих пір день 21 листопада став днем ​​веселощів, гарного настрою і взаємних привітань.

Звичне для нас стискання знайомої людини за руку при зустрічі – одна з найпоширеніших у світі форм вітання. Ще середньовічні лицарі простягали один одному руки, ніби кажучи: «друже, глянь, в моїй руці немає ні меча, ні сокири». І це був справжнісінький знак довіри. У стародавніх греків рукостискання було виразом дружелюбності і гостинності. З таким приємним змістом дожило воно і до наших днів. Але не поспішай тягнути руку вперед всім і всюди – нюанси все-таки є.

• Сьогодні практично всі західні європейці вітаються за руку. Трохи відзначилися в цьому питанні англійці: вони вважають за краще злегка кивнути головою, а свою дорогоцінну руку дають помацати лише хорошим знайомим. У Великобританії взагалі прийнято якомога менше торкатися до співрозмовника.

• У США найчастіше тиснуть один одному руки в офіційній обстановці або при першому знайомстві. Робити обхід офісу, щоб потиснути всім руку в звичайний робочий день тут не прийнято. Так само, як і постійно трясти за руки всіх інших людей, яких часто бачиш.
  І, якщо хтось до цих пір думає, що рукостискання – жест виключно маскулінний, той сильно помиляється. У США і Західній Європі жінки часто вітаються за руку і один з одним, і з чоловіками (у відповідних ситуаціях). Тому тут важливо не прославитись неосвіченістю в темі гендерної рівності. А ось Східна Європа трохи в цьому плані відстає: тут жінка сама може протягнути руку для вітання, якщо захоче. Чоловіки ж найчастіше жінкам першими руку не простягають.

• Що стосується Азії – рукостискання тут не назвеш традиційною формою вітання. Але, побачивши європейця, доброзичливий японець, швидше за все, потисне йому руку на західний манер.
• В арабських країнах чоловіки після рукостискань зазвичай притискають праву руку до серця, таким чином, висловлюючи повагу і дружелюбність. А якщо зустрілися дуже близькі люди – тут і обійнятися, і навіть двічі поцілуватися не буде зайвим. Арабські жінки за руку не вітаються, а про поцілунки і обійми взагалі не йде мова.

Привітальні поцілунки теж бувають абсолютно різними: від гарячих з пристрасними обіймами до суцільної імітації з мінімальним прикладанням до щоки один до одного. Найчастіше цілуються при зустрічі добре знайомі люди.

Якщо все-таки поцілункам бути, важливо не перестаратися з їх кількістю. Так, в Бельгії та Італії обмінюються двома поцілунками, в Іспанії – трьома. У Нідерландах і Швеції цілуються тричі, а ось в Німеччині соціальні поцілунки не прийняті.
У Франції знайомі (і навіть малознайомі) відпускають в повітря від двох до п’яти поцілунків, торкаючись один одного по черзі щоками. Взагалі, у Франції кількість поцілунків настільки залежить від регіону, що існує навіть спеціальна інтерактивна карта, щоб не зацілували до нескінченності.

• У Туреччині при зустрічі зазвичай цілуються чоловіки, які є родичами або друзями. В арабських країнах привітальні поцілунки чоловіків теж цілком звична річ. Але поцілунки з протилежною статтю тут, як ми вже відзначили вище, – абсолютне табу.

• Жителі Латинської Америки зазвичай бурхливо висловлюють свої емоції. Це стосується і повсякденних привітань. Так що, якщо Вас раді тут бачити, крім стандартних рукостискань і поцілунків, чекайте на щирі обійми. Не будуть обіймати тільки тих, кого бачать вперше (та й то не факт).

Тут слід пам’ятати, що обійми – річ досить інтимна, тому краще не наважуватись в інших країнах обіймати першими.

У країнах Азії люблять всі ці церемоніальні традиції, і уклін тут до сих пір є невід’ємною частиною повсякденної культури. Кланятися можна по-різному в залежності від того, кому саме має бути адресований уклін.

• Так, японці, побачивши приятеля чи знайомого, нахиляються вперед зовсім небагато, градусів на 15. Більш глибокі поклони зазвичай призначаються для дуже шанованих людей. Європейцям в Японії зазвичай тиснуть руку, але краще не поспішати вступати в тілесний контакт першій/ому. Особистий простір дуже вже важлива штука для японців, і порушувати його за власною ініціативою – не найкраща ідея.

• У Китаї не дуже прийнято відважувати всім поклони – це вважається виключно поважним жестом, адресованого не для кожної людини. Китайський уклін для повсякденного вітання – це щось на зразок звичайного кивка головою. Ну і все більш поширеним тут стає рукостискання, особливо якщо привітатися потрібно з людиною європейської зовнішності.
• Легким поклоном Вас можуть привітати також в Кореї та Сінгапурі.
• В Індії кланяються переважно жінки, притиснувши зімкнуті долоні до грудей, а ось чоловіки в основному перейшли на рукостискання.

Цікаво, що існують й інші, більш незвичні для нас способи привітань:

• Так, у Гренландії та Новій Зеландії близькі люди вітаються за допомогою носа! Для цього люди торкаються кінчиками носа один до одного.
• А народи Тибету при вітанні показують язика! Традиція сягає корінням у часи правління короля Ланг Дарма, власника чорного язика. Після його смерті народ боявся, що дух короля переселиться в іншу людину.
  Щоб показати один одному, що вони не злі, жителі і почали демонструвати язик.
• У деяких регіонах Монголії поширений звичай передачі курильних трубок і табакерок в знак вітання. Ритуал передачі Хади господарем і ввічливий уклін гостя символізують їхню повагу один до одного, що є важливим елементом монгольської культури.

Окрім жестів, у різних народів існують свої привітні слова, що використовуються під час вітання. І деякі із них мають своє унікальне значення та сенс:

• Жителі Англії вітають знайомого питанням «How do you do?» (Буквально «Як ти дієш?»), французи запитають: «Comment ca va?» ( «Як воно йде?»), а в Німеччині скажуть – «Wie geht’s?» ( «Як йдеться?»).
• В Італії при зустрічі люди запитують один в одного: «Come sta?» ( «Як стоїш?»), а в Китаї – «Чи їв ти сьогодні?», араби скажуть – «Мир з тобою!», а євреї – «Мир Вам!».
• Грузини вітаються словом «Гамарджоба!» – «Будь правий!», або «Перемагай!». Японці скажуть –«Коннітіва» – «ось день», «день настав».
• У монголів вельми специфічне вітання – «Як ваша худоба?» та «Як кочуєте?». У Малайзії запитують: «Куди ти йдеш?» (на що розпливчасто відповідають: «Погуляти»).
• Індуси привітають бога в особі зустрінутого – «Намасте!», а північноамериканські індіанці вітаються такими словами: «Ти моє інше”Я”».

А ось як звучать вітальні слова:

Шалом (Ізраїль), Ясу (Греція), Ніхао (Китай), Конішуа (Японія), Хеллоу \ Хай (Англія), Гуттен так \ Хой (Німеччина), Хей (Швеція), Бонжур (Франція), Терве (Фінляндія), Здравей (Болгарія), Ола (Іспанія, Мексика, Аргентина, Чилі, Колумбія), Бонжорно (Італія), Алоха (о. Гаваї), Міраба (Туреччина), Добр дан (Сербія), Ахой (Словаччина), Хаумигигиз (Башкортостан), Салам алейкум (Азербайджан), Чао (В’єтнам, Італія), Лаба дена (Литва), Аляфунду (Корея), Дзень добрі (Білорусія).

Як бачимо, церемонії і традиції вітання різних народів світу – це одна із важливих частин культури кожного. Дізнаючись про них, ми не тільки культурно збагачуємось та пізнаємо щось нове, але й можемо стати більш толерантними, зрозумівши іншого.

Тому на наших заходах, у межах напрямку «Міжнародний діалог», ми часто проводимо цікаві заняття, вивчаючи особливості привітань та інших частин культури різних народів світу. Це надзвичайно цікаво, і ще раз демонструє нам наскільки кожен народ є унікальним зі своєю культурою і звичаями.

До речі, за неофіційною статистикою, за роки святкування Дня вітання кожен житель планети в середньому отримав по 2 листи з привітом. А ланцюжок поштових конвертів кілька разів обігнув всю земну кулю.