Ми раді представити вам надзвичайно натхненну жінку, яка вже понад 20 років є частиною Проекту Кешер – Тетяну Войталюк. Її неймовірна любов до волонтерства, організація арттерапевтичних проєктів та активна підтримка жінок є прикладом того, як особиста історія може перетворитися на місію життя.

Проект Кешер для мене – це завжди більше, ніж просто робота

Я народилася та зростала в радянській родині. Батько був комуністом з солідною посадою, а мама працювала на заводі. У дитинстві я не чула від мами, що моя бабуся була єврейкою, а уривки розмов на кухні про мацу і Песах залишалися незрозумілими. 

Пізніше, вже коли я стала дружиною і матір’ю в 1994 році, мама мені розповіла нашу історію. Вона мало що пам’ятає з дитинства, але з її спогадів я зрозуміла, що моя бабуся святкувала Шабат, хоча й намагалась приховати це від сусідів і навіть від власних дітей. Напевно, тому я так ревно прагнула відновити родинні єврейські традиції та передати їх своїм дітям».

Я познайомилась з Проектом Кешер 20 років тому

Перші мої семінари з «Проектом Кешер в Україні» були як ковток води, яка мене наповнювала та зцілювала. Саме Кешер зробив мене такою, яка я є.

Мені було лише 30 років, коли я втратила батьків, і Проект Кешер виховував мене як жінку, як матір, як волонтерку. Він посилив розуміння цінності мого єврейського коріння та дав наснагу допомагати іншим жінкам на цьому шляху.

Напевно, тому одним з основних життєвих принципів для мене є Тікун Олам – покращуй світ особистим прикладом.

Я люблю допомагати жінкам втілювати у житті їхні амбітні плани

Понад 20 років я проводжу заходи для волонтерок по всій Україні. Люблю свою справу, люблю допомагати жінкам і надихаюсь яскравими неординарними особистостями.

Коли у 2022 році почалась повномасштабна війна в Україні, ми всі опинились у стані постійного стресу. Тоді я стала гостро відчувати потребу допомагати собі та іншим в подоланні напруження та депресії, тому пройшла навчання та стала інспекторкою з нейромалювання.

Це унікальна арттерапія, яка сьогодні дуже актуальна серед українців. Я координувала проведення в різних містах заходів «Арттерапевтичні посиденьки», а потім це переросло у великий проєкт «Я для себе», присвячений ментальному здоров’ю жінки.

Для мене волонтерство – це невіддільна частина життя

Кілька років у складі проєкту «Здоров’я у фарбах» я розмальовую стіни в дитячих лікарнях, у палатах та коридорах. З 2022 року ми малюємо в бомбосховищах, де під час тривог годинами просиджують  діти. Запитів на таку роботу дуже багато!

Я також проводжу арттерапію для волонтерів, дітей і людей похилого віку в Хеседі. Виступаю з практичними сесіями на конференціях Volunteer Community JDC, Лімуд.

5 разів на рік я ходжу здавати донорську кров

Уже протягом багатьох років я сприймаю це як власний внутрішній обов’язок. Мене багато разів питали, чому я це роблю. Причин одразу кілька: маю рідкісну групу крові, це корисно для мого організму, це безпечно, а головне – це дуже потрібно зараз для порятунку українських військових.

Я намагаюсь передавати своїм дітям всі єврейські цінності та традиції 

У мене двоє дітей, донька і син. Вони вже дорослі та самостійні. Я намагалась виховати їх добрими та співчутливими людьми, передати їм всі цінності та єврейські традиції, які були втрачені в родині батьків у радянські часи.

Зараз моя донька працює психологинею у клініці в Нідерландах. Вона допомагає жінкам з України та військовим, які перебувають на реабілітації.