Йом Труа або Зікарон Труа

Рош га-Шана є одним з шости йомім товім або свят, визначених Торою. У Торі воно згадується як Йом Труа або “день трублення” (Бемідбар 29:1) та Зікарон Труа або «пам’ять про трублення» (Ваїкра 23:24). Назва Йом Труа пов’язана з особливою заповіддю, встановленою для цього свята: слухати звук трублення. 

«У перший день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; не робіть жодної роботи — це день трублення буде для вас.» (Бемідбар 29:1)

«Сказав Господь Моше: скажи синам Ізраїля, що у сьомий місяць, у перший день місяця, нехай буде у вас спокій, пам’ять про трублення, священне зібрання.» (Ваїкра 23:24)

Назва Рош га-Шана з’явилася пізніше 

“Рош га-Шана” в значенні “Новий Рік” вперше з’являється в Талмуді і використовується для позначення чотирьох різних дат.

“Чотири дні, які називаються Рош га-Шана, це: У перший день нісана — Рош га-Шана для царів і для свят; У перший день елула — Рош га-Шана для десятини з худоби, але рабі Елазар і рабі Шимон кажуть: у перший день тішрея; У перший день тішрея — Рош га-Шана для звичайних років, для років шміти й для ювілеїв, для посадок і для овочів; У перший день швата — Рош га-Шана для дерев, за словами школи Шамая, а школа Гілеля каже: у його п’ятнадцятий день.” (Мішна, трактат “Рош га-Шана”, 1:1)

Кожен з чотирьох днів,  іменованих Рош га-Шана, вважається «головою року», бо відзначає початок нового календарного циклу у релігійній, правовій або аграрній сфері життя суспільства. Зрештою ця назва закріпилася за святом, що припадає на перше число місяця тішрея, саме воно стало основним Новим Роком для відліку календарних років. 

На Рош га-Шана відбувається загальний суд над усіма людьми. На відміну від Песаха (вирок щодо зернових), Шавуота (вирок щодо фруктів) чи Суккоту (вирок щодо води), саме Рош га-Шана охоплює всі справи людей (Мішна, розділ “Рош га-Шана”, 1:2), і визначає долю кожної окремої людини на рік попереду. 

“У чотири моменти часу відбувається суд на світом: у Песах виноситься вирок щодо зернових, в Ацерет — щодо фруктів, у Рош га-Шана всі люди світу проходять перед ним, мов ягнята — як сказано (Тегілім 33:15): «Створює серця їхні одночасно, вникає у всі їхні справи», а у свято отримують вирок щодо води.” (Мішна, розділ “Рош га-Шана”, 1:2)

Головна заповідь свята — трублення в шофар

У Торі єдиною особливою заповіддю, пов’язаною з Йом Труа, є трублення в шофар. Звук трублення вперше згадується в книзі Шмот, коли Б-г дає вказівки про підготовку до Синайського одкровення: після освячення гори Синай звучить трублення, що закликає народ Ізраїлю піднятися (Шмот 19:13).

«Жодна рука не торкнеться до нього; хай буде він побитий камінням або скинутий (зі скелі). Чи то худоба, чи людина — хай не залишать у живих. А коли затрубить ріг, тоді вони зійдуть на гору». (Шмот 19:13)

У рабинічній традиції існують різні інтерпретації практики трублення в шофар на Рош га-Шана. Найбільш відомі пояснення: увічнення пам’яті про дарування Тори на горі Синай, утвердження Б-га як Царя всесвіту, пробудження народу від духовного сну, єднання, нагадування про прихід Мошиаха та Вищий Суд, а також відлуння голосів пророків.

Рамбам у «Законах Тшуви» пише: «Хоча заповідь трубити в шофар на Рош га-Шана є волею Вс-вишнього (і тому не потребує додаткового обґрунтування), вона містить у собі натяк на сенс. Звук шофара ніби проголошує: «Прокиньтеся від свого сну, пробудіться від своєї дрімоти, перегляньте свої вчинки; повертайтеся (до Вс-вишнього) з покаянням і згадайте про свого Творця! Ви, що забули істину у щоденній метушні, занурені протягом року в марноту і безглуздя, які не приносять ані користі, ані спасіння, – подбайте про свої душі та виправте свої дії і вчинки! І нехай кожен із вас залишить свій гріховний шлях і лихі задуми». (Закони Тшуви 3:4)

Святкування Рош га-Шана в часи Храму та сьогодні

У Торі двічі зазначається, що у перший день сьомого місяця народ Ізраїлю має утримуватися від роботи та проводити мікра кодеш або “священне зібрання”. Це означає, що день має урочистий характер і відзначається особливими богослужіннями в Храмі. У період існування Єрусалимського Храму святкування Рош га-Шана зосереджувалося довкола принесення жертвоприношень (Бемідбар 29:1–6) та виконання заповіді трублення в труби або шофар. 

«Ви маєте принести у всепалення, як жертву, приємну Б-гу: одного молодого бика, одного барана та сім однорічних ягнят без вад. Разом із ними найтонше борошно, замішане на олії: три десятих ефи на бика, дві десятих на барана й по одній десятій на кожне з семи ягнят. І одного козла в жертву за очищення гріха для вашої спокути. Це додатково до щомісячного всепалення із даром при ньому, та до щоденного всепалення із даром при ньому, та до відповідних возливань, згідно з встановленим порядком, як вогнепальна жертва, приємна Б-гу.» (Бемідбар 29:2–6)

Нині, коли Храму немає, мудреці постановили замінити жертвоприношення молитвами та вивченням текстів, які повертають до Б-га. Оскільки в Рош га-Шана та Йом Кіпур промовляється багато особливих молитов, існують і спеціальні молитовники для цих днів — «махзор». 

У місяць елул, що передує початку нового року, здійснюється читання сліхот, молитов про прощення гріхів.

Особливе значення Рош га-Шана відображається в специфічних молитвах і ритуалах цього свята, які фокусуються на темах царювання Б-га, суду, духовного очищення, покаяння та прощення. До цих молитов та практик належать:

• Молитва Мусаф у Рош га-Шана довша, ніж в інші свята, адже додаються три благословення, присвячені цьому дню: Малхіот («Царювання») — про владу Б-га; Зіхронот («Спогади») — про те, що Б-г завжди пам’ятає про свої творіння; Шофарот (множ. від «шофар») — про символізм шофара.

• Піют Унтане токеф («Визначено вирок») — поетична молитва про Б-жий суд і долю людини в новому році.

• Піют Авіну Малкейну («Батьку наш! Царю наш!») промовляється зі сподіванням на особливе милосердя Б-га, у молитві виражається покаяння, а також міститься прохання про внесення імені людини до «Книги життя».

• У перший день Рош га-Шана під час ранкової молитви Шахаріт читається уривок з Тори Акедат Іцхак (“Зв’язування Іцхака”). Читаючи уривок, ми нагадуємо Б-гу про заслуги праотців і сподіваємося, що Він простить наші гріхи.

• Ташліх — це особливий ритуал спокути, який здійснюється в перший день Рош га-Шана. Прийнято виходити на берег річки, моря або, принаймні, наближаються до джерела чи водойми, де збереглася вода, вивертати кишені, обтрушувати одяг або кидати у воду хліб. Там промовляється молитва, яка є зверненням до Вс-вишнього з проханням виконати його обітницю, передану через пророка: «скинути» всі гріхи в морські глибини, щоб вони більше не згадувалися.

Основна мета свята — нагадати про повернення на правильний шлях через очищення, принесення жертв, об’єднання громади та відновлення стосунків з Б-гом.

Значення святкової трапези

Згідно з Талмудом, «символи мають реальне значення» (Керітот 6а), тому прийнято вживати сіманім або продукти, які за своєю назвою, формою або смаковими властивостями символізують те, чого ми бажаємо собі в наступному році. 

“Абай зазначав, що оскільки символи мають реальне значення, на початку року слід вживати гарбуз, квасолю, цибулю-порей, буряк та фініки, оскільки ці продукти характеризуються швидким ростом і плодючістю, і є передвісниками успіхів і добрих вчинків у наступному році.” (Керітот 6а)

Ми їмо сіманім та вимовляємо короткі прохання про наступний рік, звернені до Б-га.

• Гарбуз (קרא, кара) — співзвучно з «читати» або «рвати»: коли їмо гарбуз, молимося, щоб наші досягнення були зачитані, а суворі вироки розірвані.
• Квасоля (רוביא, рубія) — «множитися»: коли їмо квасолю, молимося про примноження досягнень і добрих вчинків.
• Цибуля-порей (כרתי, карті) — «відрізати»: коли їмо цибулю-порей, молимося, щоб всі наші вороги і ті, хто бажає нам зла, були віддалені від нас .
• Буряк (סילקא, сілка) — «усувати»: коли їмо буряк, молимося про усунення супротивників і небезпек.
• Фініки (תמר, тамар) — «закінчення»: коли їмо фініки, молимося, щоб закінчилися всі загрози від ворогів.

Талмудичний перелік сіманім на Рош га-Шана є радше рекомендацією, ніж правилом. Протягом століть сформувалися додаткові елементи святкового столу, деякі з цих сіманім виникли в окремих громадах і з часом поширилися.

Яблука з медом — символ солодкого та вдалого року.

Голова барана або риби — символ лідерства («бути головою, а не хвостом») і нагадування про жертву Авраама.

Риба — символ плодючості та достатку.

Гранат — символ виконання заповідей і добрих вчинків, оскільки всередині містить численні зернятка (613, як заповіді Тори).