«Знаєш, — сказала мені вранці мати. — Месія прийшов. Він уже в Самборі».
Чи Ви щось чули про Дрогобицького месію? Саме так називають людину на імʼя Діалог Культур або ж… український Марсель Пруст. Це особистість, яка заповнила феномен багатокультурного діалогу не лише на схилі своєї ідентичності, він «важливий елемент суспільної пам’яті про минуле нашої частини Європи» ─ галицький польськомовний єврейський письменник Бруно Шульц.
Шульц народився 12 липня 1892 році у містечку Дрогобич. Тут він провів практично усе своє життя аж до трагічної та символічної загибелі перед крамницею за кілька хвилин до втечі з гетто.
Незважаючи на те, що як митець, Шульц встиг створити лише дві збірки оповідань ─ «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою», він зміг увіковічнити свій власностворений світ рідного міста через переосмислення пам’яті.
То ж яким чином камерний автор Бруно Шульц став голосом, який розказав про мультикультурну Європу?
Дрогобич на той час був домом значної частини єврейського населення, тому життєвий досвід митця показав, наскільки було важливим будування діалогу та мостика для українсько-єврейського етносу.
Мистецькі події на честь Шульца відбуваються у різних місцях Дрогобича, а також Трускавця ─ у відновленій Великій синагозі, у римо-католицькій, у греко-католицькій церкві та навіть у резиденції бургомістра Дрогобича.
А вперше такий фестиваль було проведено практично 20 років тому. Проза та графіка Шульца з питомими юдейськими акцентами надихає значну кількість українських митців на прочитання забутого старого через нове: чи то театр, чи перформанс, чи візуальне мистецтво у рамках фестивалю «Друга осінь».
Спробу переосмислити творчість Бруно Шульца через театральність робить студентський театр «Альтер». Єва Райська у виставі «Невичерпний перевтілювач» була у ролі манекену і батька Шульца, у іншій сцені «Серпень» без використання жодних реквізитів зіграла роль міської божевільної Тлуї, у якій мисткиня працювала з передачею мінливості настрою. Також заслуговує на увагу вистава «Серенада. Пристрасті у курнику».
Тісна взаємодія єврейсько-українських спільних сторінок проілюстрована перформансом «Тут був Лан» ─ це назва єврейської дільниці, у якій народився та загинув Шульц. Ніби й справді іншого сенсу набуває фраза «від місця народження до місця смерті всього лише кілька хвилин шляху» (Єжи Фіцовський).
Художник Олександр Максимов розмістив в одному з дворів будинку фотознімки галицьких євреїв, аби не дозволити їм «зникнути як звичай, не забути свою память» (Гіза Франкель). Це навіть було однією зі спроб провести паралель між усім нам відомими безсенсовними написами на стінах «тут був» та зафіксувати пам’ять про сенсовний слід митця.
Тоді ж було представлено виставку і перформанс: гра на баяні, авторські колажі та репродукції. Ідеєю цієї особистої зустрічі з митцем була взаємодія з будинком Шульца, адже, уявіть, колажі автор створював виключно зі знайдених у будинку митця речей: газет, книг, рибальських гачків тощо.
«Мене надихав цей дім: я ходив кімнатами й щось комбінував. Можливо, це Бруно Шульц мені в голову заліз».
Що цікаво ─ у несвідомих діях художника глядачі можуть самі інтерпретувати історію, як це було у випадку із птахом з оповідання Шульца, коли митець під час локдауну ходив у масці чумного лікаря.
Влодко Кауфман неодноразово долучався до створення перформансів на фестивалі Шульца, як-от у 2006 році, де провів перформанс навпроти місця загибелі письменника, що теж має ідею потужного та актуального порушення проблематики пам’яті.
У 2016 році він разом із О. Максимовим провів спільний перформанс, створивши проникливий реквієм, присвячений Бруно Шульцу.
Саме індивідуалістичний підхід Шульца, експерименти, міфологізм, фантасмагорійність надихає митців, що досі у пошуках унікальності, сміливості та свободи вираження, бо, переймаючи рух, можна безвільно перейняти і єврейську самобутність. Можна запевнити, що, прочитавши навіть абзац із оповідання цього видатного майстра слова, неможливо залишитися байдужим чи не запозичити для власної інтерпретації частинку його простору.
Шульц не помер, він досі переховується від гестапо. Шульц досі пише свій роман «Месія» (Юрій Андрухович)
Автор: Наталя Мартинюк