В пологах народжується дитина, а після пологів – мати. Наскільки прекрасними ці етапи є в житті жінки, настільки ж складними. І якщо під час пологів жінка відчуває фізичний біль, то після пологів – можуть проявлятись психологічні або, так звані, післяпологові розлади (ПР). Чи можливо їх уникнути? Які ПР можна вважати нормою? Від чого залежить їх виникнення? Що потрібно знати жінці та її близьким про ПР? Відповіді на ці та інші питання шукатимемо у цій статті. А допоможе нам у цьому спеціалістка, яка вже більше 20 років працює із молодими мамами Деббі Вайтхіл.
Деббі Вайтхіл (Debbie Whitehill)
Керівниця проекту «Visiting Moms» в єврейській общині Великого Бостона (Массачусетс, США)
* Visiting Moms – проект, в межах якого готують досвідчених ментор-мам для їх щотижневих візитів до молодих мам з метою допомоги в адаптації до нової соціальної ролі матері в перший рік життя немовляти
Деббі Вайтхіл:
– Для післяпологового періоду характерний цілий ряд настроїв. Більшість жінок (і деякі чоловіки) (80%) переживають «пригніченість», яка виражається в декількох днях емоційної лабільності і плаксивості.
Інші (близько 15-20%) можуть відчувати післяпологову депресію або тривогу, яка триває довше і послаблює організм сильніше.
Крайнім проявом такого стану (всього 1-2 випадків з 1000) є післяпологовий психоз. Це рідкісне явище потребує негайного втручання і госпіталізації, оскільки мама не в змозі відрізнити реальність від нереальності.
Як бачимо, почуття пригніченості, або, так звана, післяпологова меланхолія є абсолютно нормальним явищем для молодої мами. Нова роль, нові завдання, гормональна перебудова – все це не може пройти непомітно. За медичними даними, такий стан триває не більше двох тижнів і у легкій формі проходить сам по собі.
Більш небезпечними для жінки є два інших стани – депресія та психоз. І часто ми можемо плутати ці стани із звичною меланхолією. Це небезпечно, адже при складніших післяродових розладах необхідна консультація спеціаліста.
Для того, щоб вміти відрізними депресію та психоз від меланхолії, майбутнім мамам та їх близьким необхідно знати – які причини та симптоми можуть слугувати цим станам і що потрібно робити, щоб їх не допустити. Про це поговоримо далі.
Деббі Вайтхіл:
– Виходячи із моєї практики, найбільш типовою причиною таких станів є депресія, тривога, обсесивно-компульсивні розлади в анамнезі. Існує безліч інших факторів ризику, включаючи: передчасні або складні пологи, відсутність соціальної підтримки, складну дитину, фінансові та інші фактори стресу, відсутність підтримки з боку партнера, сім’ї, а також підліткова вагітність.
Виходить, що однозначних пояснень цих патологій немає. Є теорія, що їх головними причинами є перепад рівнів гормонів, загальна післяпологова перебудова організму і його повернення в звичний стан. Організму після пологів необхідний час, щоб налаштуватися на правильну роботу. Перепади настрою після пологів мають ту ж природу, що і плаксивість жінки на самому початку вагітності: організм просто пристосовується до нових умов.
У той час експерт нашого проекту «Правда про жіноче здоров’я», гінеколог Кирило Венцковський зазначає, що сьогодні поширена думка про інші базові причини перинатальної та післяпологової депресії – і це соціально-психологічні чинники. Більша частина жінок, які страждають від цих станів – це жінки з незахищених верств населення, жінки, які піддаються певному соціальному та сімейному тиску.
Деббі Вайтхіл також зауважує, що жінки, які отримують допомогу зі сторони, менш схильні до подібних розладів:
– Вважається, що жінки, які отримують підтримку від своїх партнерів, менш схильні до ризику, але це все одно трапляється. Підтримка від партнерів може мати різну форму і може відрізнятися в залежності від потреб мами. Дуже важливо, щоб мама могла розповісти про свої почуття без страху осуду або знецінення.
Як висновок, шанси розвитку меланхолії в депресію або психоз залежать від біологічної схильності жінки до психічних розладів, а також від зовнішніх соціальних обставин та психологічної готовності до статусу матері.
Деббі Вайтхіл:
– Із мого досвіду – жінки часто помічають, що не відчувають того, що очікували відчувати, або ж відчувають себе гірше, ніж очікувалося. Вони можуть не відчувати зв’язку з немовлям. Їм може бути складно стежити за собою або вийти в люди. Вони можуть відчувати сильний страх, що трапиться щось жахливе, зараз або в майбутньому. І вони можуть соромитися і не бажати визнавати ці почуття.
У цілому, симптоми післяпологових розладів можуть бути різними – як психологічними, так і фізичними. Знижений настрій, занепокоєння, тривога, емоційна лабільність з коливаннями настрою від пригніченості до піднесеності, плаксивість з незначних причин, труднощі концентрації уваги – все це можна віднести як до симптомів меланхолії, так і до ознак складнішого стану – депресії.
Та при депресії всі ці стани проявляються з більш вираженою пригніченістю, почуттям безнадійності, сльозливістю, стомлюваністю, дратівливістю, тривогою та відсутністю апетиту. Жінка може відчувати провину, говорити про свою нездатність впоратися з доглядом за дитиною, висловлювати необґрунтовані побоювання про її здоров’я, пред’являти різні соматичні скарги. Тобто з’являється ціла низка психологічних симптомів.
Якщо ж ми говоримо про психоз, то симптоматика тут значно найскладніша. У науковій літературі зазначається, що вона може супроводжуватись «голосами», психічним автоматизмом, маячними ідеями тощо.
Як бачимо, чим складніший діагноз – тим більше симптомів з’являється і тим сильніше вони проявляються.
Деббі Вайтхіл:
– У випадку з жінками, у яких існує високий ризик післяпологової депресії, мінімізувати післяпологові розлади настрою допоможе прийом необхідних препаратів під час вагітності або відразу після народження дитини. Надання необхідної підтримки в післяпологовий період і можливість відкрито поговорити про свої тривоги з професіоналом в перинатальний період. Саме це є найбільш ефективним заходом профілактики, яка, однак, не гарантує відсутності післяпологових розладів настрою у жінки.
На жаль, від цих розладів ніхто не застрахований. Але ймовірність їх набагато нижча у тих жінок, які відповідально ставляться до материнства: піклуються про своє здоров’я і здоров’я майбутнього малюка, слухають рекомендації лікарів, відвідують курси допологової підготовки.
А що робити жінкам, які вже зіткнулися із післяродовими розладами? Основне – не панікувати, адже із явищем післяпологової меланхолії зустрічаються 8 із 10 жінок! Деколи стан меланхолії проходиться сам по собі. Якщо стан складніший (легка депресія), то можна обійтися виключно психотерапією. При середній депресії призначають вже медикаментозне лікування амбулаторно або в стаціонарі. Ось, як це коментує Деббі Вайтхіл:
– В ідеалі було б добре, якби жінка звернулася до фахівця, що має клінічний досвід роботи з жінками в перинатальний і післяпологовий періоди. Рекомендується терапія, іноді прописуються медичні препарати. Якщо стан вимагає призначення медичних препаратів, необхідно буде звернутися до психіатра.
Та для успішного результату вкрай важлива своєчасна медична допомога та психологічна підтримка з боку близьких. Це зауважує й наша спеціалістка:
– Дуже важливо, щоб мама могла розповісти про свої почуття без страху осуду або знецінення. Жодна мама не хоче відчувати подібний стан і більшість таких мам відчувають почуття провини і сорому за те, що після пологів вони відчувають негативні почуття. Їм може бути потрібно більше часу на сон, або відмовитися від годування грудьми, або перерви на те, щоб приділити час собі. Є мами, які не хочуть залишатися одні з немовлятами. Підтримка повинна ґрунтуватися на тому, що, на думку мами, їй необхідно в цей період.
І справді, кожній жінці після пологів хотілось би мати «чарівницю», що допомагає молодій матусі уміло впоратися із новою роллю, а її дитині – отримати емоційно здорову та щасливу маму.
А що, якщо така «чарівниця» існує? Більше того, нею можете стати саме Ви! Адже Проект Кешер в Україні вже не перший рік поспіль реалізує у м. Дніпро корисний проект «Мама для мами». Ми готуємо ментор-мам та шукаємо досвідчених матерів і бабусь, які будуть здійснювати візити до молодих мам і допомагати їм справлятися із новою роллю. І ні, це не няня чи сиділка. Це щось значно цікавіше, адже в ході такої роботи позитивний досвід отримує, як мама новонародженого, так і ментор-мама.
Зараз відкрито новий набір на навчання ментор-мам. Якщо Ви досвідчена мама чи бабуся, що бажає поділитися досвідом та спробувати роль ментор-мами, долучайтесь до цієї корисної ініціативи! Детальніше можна дізнатися тут – Мама для мами
І на завершення, пропонуємо ознайомитися із нашим буклетом – «Післяпологова депресія та меланхолія: в чому різниця та коли важливо звернутися до лікаря». Він розроблений на основі радіопередачі «Правда про жіноче здоров’я» та допоможе Вам краще орієнтуватися у у цій темі.
