«Бути чи не бути – це не питання компромісу. Або вам бути, або не бути», – чітка формула буття від першої жінки на посаді прем’єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр. Команда «Проекту Кешер в Україні» вирішила, що першому великому «Єврейському вікенду» у Львові – бути.
Минулими вихідними ми зібрали близько ста гостей – справжніх філософів, з якими разом спостерігали взаємовплив української та єврейської культур, відбитки цього взаємозбагачення у літературі, моді, музиці. Львів подарував нам найкращу погоду із своєї сонячної палітри, і спільне передчуття прийдешнього Рош га-Шана наповнилося ще більшим світлом.
– Впродовж «Єврейського вікенду» ми говоримо одночасно про історію та про майбутнє, про традиції, які складалися на цій території. Ми вивчаємо минуле заради майбутнього. Наш захід поєднує єврейську громаду та сучасну українську державу. Це лише початок. Але ми вже маємо плани на наступні зустрічі у дні Хануки, – розповідає Влада Недак, виконавча директорка всеукраїнської жіночої єврейської організації «Проект Кешер».
Ключовою подією «Вікенду» стала презентація україно-єврейського календаря, що розпочинає новий цикл 5784 (2023-2024) року
В основі календаря – висловлювання та думки видатних єврейських жінок – Дебори Фоґель, Гертруди Стайн, Христини Хігер, Анни Франк і, звичайно, Голди Меїр. Унікальні орнаменти кожної сторінки календаря створені командою «Літери у місті» – проєкту, метою якого є вивчення й збереження табличок та старих вивісок Одеси. «Висловлювання через дизайн: як мистецтво рятує нашу менталку» – ключовий акцент профільної дискусії за участі художників.
– Календар відтворює мудрість відомих єврейок українського походження. Я намагався супроводити ці сильні цитати яскравим дизайном сторінок календаря, унікальними українськими шрифтами.
Під час роботи використав буквально пару вже готових шрифтів, але здебільшого це власноруч створені написи на основі збережених літер українських діячів минулого, – коментує Cергій Ровинський, автор дизайну україно-єврейського календаря від «Проекту Кешер», засновник проєкту «Літери в місті».
Занурення у культуру, історію та сплетіння культур
Під час тематичної дискусії ми дізналися, що Нафталі Герц Імбер – автор гімну сучасного Ізраїлю – родом з міста Золочів (зараз – Львівська область). Саме йому учасник дискусії, художник Андрій Савчишин, присвятив мурал на вулиці Мстислава Удатного, 15 у Львові, повз який ви точно не пройдете байдуже.
Переплетіння історії єврейської громади та українців впродовж століть, особливості життєвого орнаменту цього співіснування стали темою лекції доцентки кафедри історії УКУ, дослідниці Центру Міської Історії Львову Владислави Москалець.
Від ранньомодерного періоду історія єврейської громади завжди була пошуком балансу поміж автономією та включеністю у політичні, економічні та культурні структури міста. Львів залишається важливим центром єврейської спадщини в Україні. Євреї разом з іншими громадами були та є співтворцями міського простору. Саме тому «Проект Кешер» свій перший «Єврейський вікенд» провів у Львові, причому авдиторія події не обмежилася суто єврейською спільнотою.
Разом з кандидаткою філологічних наук, дослідницею жіночої історії лідерства Світланою Левітас ми поговорили про самоідентифікацію єврейських жінок України через стиль одягу, уважніше придивилися до єврейського жіночого костюму крізь віки та знайшли спільні риси з українським вбранням жінок.
До одягу перших леді у різних країнах світу завжди прикута максимальна увага – впродовж тематичної лекції розглянули стиль Розалії Лівшиць-Винниченко, докторки, дружини Володимира Винниченка, першої леді УНР. Окрім того, для нас відчинилися шафи видатних мисткинь єврейського походження, пов’язаних з Україною.
Вечір суботи різко набрав оберти й вибухнув музичними акордами
Гості «Єврейського вікенду» долучилися до вишуканої дегустації ізраїльських та українських вин, співали й танцювали разом із гуртом Strudl-Band – ансамблем єврейської пісні, членом європейської асоціації єврейських хорів, який представляв Львів у Відні, Римі, Лондоні, Гданську та інших містах.
Під час концерту хтось пригадував єврейські пісні з дитинства, хтось не стримував сліз від сумних нот, когось збирав спільний танок. Варто сказати, що українська «Червона калина», заспівана їдишем, вражає заново до мурах.
Вечір першого дня «Єврейського вікенду» завершився диджей-сетом від YARON, засновника київського мистецького ком’юніті «Промінь». У центрі танцполу залишилися найбільш стійкі, а семпли диджея переносили в уяві до різних країн. Ми почули звучання Ізраїлю, Закарпаття, Чикаго, Берліну та Лондону. На золотавий Львів опускався глибокий синій колір ночі, яка минула без сирен…
Початок другого дня
Опівдні наступного дня гидеса Олена Колб зібрала всіх бажаючих на екскурсію Львовом зі стартом у парку імені Івана Франка, найстарішому парку України. Темою екскурсії стало «Приватне у місті: жіночі досвіди початку ХХ століття у Львові».
– Ми говоримо про сміливих жінок, які змогли змінити світ. Про приватні історії жінок та жіночі перспективи на початку ХХ століття. Якою є жінка у той час? Саме у цей період починаються зміни в суспільстві, серйозні зсуви – у жінок з’являються можливості та соціальні ліфти. Хто і як ними користується? Який насправді був осуд суспільства?
Суспільство часто не приймало те, що жінка хотіла якось себе представляти. Дуже важливо розуміти, що все те, що зараз жінка має, всі наші права та можливості, – це кропітка робота дуже сміливих жінок впродовж багатьох десятиліть.
Зазначу, що на початку минулого століття у єврейських жінок були певні переваги, зокрема з точки зору освіти. В єврейському колі було легше отримати освіту. Жінки з більш традиційних суспільств – польського, русинського, українського – мали менше можливостей з огляду, знов-таки, на суспільство.
Громадянам було не дуже зрозуміло, навіщо жінці середнього класу отримувати освіту, якщо вона вийде заміж і її усім забезпечить чоловік. Вона лише має бути хорошою господинею, добре впорядковувати будинок, бути гарною матір’ю та справжньою подругою для свого чоловіка. Навіщо їй освіта? Євреї знали відповідь на це питання, – розповідає Олена Колб під час неспішної подорожі львівськими вуличками, поміж кав’ярень і університетів.
Перший напис їдишем
Паралельно усі охочі власноруч створюють свій перший напис їдишем під час майстер-класу від викладачки їдишу (УКУ) Оксани Сікорської. До Другої Світової війни їдишем розмовляло 12 мільйонів людей. Їдиш – не єдина мова європейських євреїв, але одна з офіційних мов УНР у 1917 році. Якщо запитаєте, що спільного залишилося між українською мовою та їдишем, то це мовні запозичення (одразу згадується Одеса), спільні пісні, прислів’я, приказки. Дещо позначилося і на назвах страв, рецепти яких переходили з однієї кухні до іншої.
«Що святкувати, коли війна: чому та як ми зустрічаємо Рош га-Шана» – про це думали разом з викладачем у сфері неформальної єврейської освіти Олександром Чеваном. Зовсім скоро євреї всього світу відзначатимуть початок нового року.
Від Рош га-Шана тривають Дні трепету – період самоаналізу, каяття, надії на милосердя Всевишнього та добрий запис у Книзі Життя. Це час, щоб зважити зроблене та поставити завдання на майбутнє: стати кращими, зробити кращим світ.
«Проект Кешер» до цього свята зробив справжній подарунок – український переклад єврейських молитов. Це надзвичайно важливо, адже традиційно євреї пострадянського простору змушені були користуватися перекладами російською. «Проект Кешер в Україні» вперше в історії зробив можливим те, щоб єврейські молитви та текст Гаґади, яку читають під час вечері на свято Песах, зазвучали українською.
Завершення вікенду
Завершували «Вікенд» у Львові розмовами про єврейську тему в сучасному українському книговиданні з редакторкою видавництва «Дух і Літера» Ріною Ісаєвою та під звуки шурхотіння старих фонограм із записами клейзмерської музики.
Разом з музикантом, співзасновником проєкту «Рись» Андрієм Левченком вслухалися в те, як єврейські музиканти грали українські мелодії, та що ховається під назвою «наші фрейлики», що їх грає український народний оркестр на Одещині. Впродовж століть українсько-єврейські мажор і мінор спліталися в єдину й щиру музичну історію, найспівучішу у цілому світі.
– Наш «Єврейський вікенд» зібрав саме тих людей, на яких ми очікували. Ці люди цікавляться історією народів, які населяли Україну здавна, які перепліталися, взаємодіяли, взаємозбагачували культуру. Наші прекрасні спікери та спікерки розкрили для нас різні аспекти таких взаємовпливів. У ці два дні ми задіяли абсолютно всі органи чуття.
Ми дивилися, ми слухали, ми думали, ми виходжували місто пішки, ми витанцьовували, ми співали, ми відчували серцем. Саме це хотілося пережити разом. Здається, нам все вдалося, – тепло посміхається Юлія Робчинська, менеджерка «Проекту Кешер в Україні».