Насилля не має кордонів. А чи може воно бути частиною культури? Якщо насилля відбувається у певній етнічній чи релігійній групі, #ЦеМенеСтосується?

Насилля, зокрема домашнє, зачіпає жінок з усіх етнічних груп і немає жодних доказів того, що жінки з одних етнічних, культурних чи релігійних спільнот, мають більше ризиків зазнати насилля, аніж інші. Проте є багато факторів, через які жінки з різних спільнот є вразливішими у ситуації насилля.

Важливо розуміти, що етнічність не може впливати на «схильність» до поширення насилля. Однак, на це можуть впливати культурні норми. Наприклад, латиноамериканські жінки, які роблять суттєвий внесок у сімейний бюджет, часто зазнають віктимізації, адже вони фактично кидають виклик гендерним нормам. Жінок звинувачують у насиллі, бо вони знаходяться поза домом (і так нібито самі наражають себе на небезпеку), займаючись роботою, замість того, щоб опікуватися лише хатніми справами. Коли жінки намагаються пояснити свою віктимізацію іншим, часто це зробити доволі складно, адже «слухачам» – наприклад, поліції, соціальним працівникам чи суддям, важливо розуміти унікальні культурні норми.

Певна поведінка може вважатися особливо принизливою та обурливою у багатьох родинах етнічних спільнот, що може бути незрозумілим для багатьох інших людей. Також ситуацію насильства у різних культурах ускладнює те, що у людини, яка зазнає насилля, може бути кілька кривдників. Часто це не лише законний чоловік, але й інші члени родини.

Часто представниці етнічних груп взагалі не повідомляють про насильство, що також пояснюється культурними нормами. Наприклад, азійські жінки рідше звертаються по допомогу у ситуації насилля, адже це фактично означає «втрату доброго імені», сімейну ганьбу, виклик домінуванню чоловіків, традиціям або спробу зруйнувати родинну гармонію.

Чому жінки з етнічних, релігійних, культурних спільнот не повідомляють про насилля?

• Мають культурні або релігійні погляди, які виправдовують аб’юзивні стосунки.
• Відчувають тиск з боку своїх спільнот для того, щоб сімейні справи залишалися конфіденційними.
• Мають міцні зв’язки з родиною, виявляють велику лояльність до своєї спільноти, культури, родини.
• Не довіряють правоохоронним органам через дискримінацію та стигму .
• Бояться, що їхній досвід відобразиться на стереотипах про етнічну чи расову належність або що підтвердить їх.
• Неспокій з приводу свого юридичного статусу, якщо звернуться по допомогу (актуально для мігрантів).
• Не володіють достатньо мовою і бояться, що їх не зрозуміють.

Завдяки інтерсекційності (дослідження перетину різних форм або систем пригнічення, домінування та дискримінації) ми можемо вивчати бар’єри, з якими зіштовхуються жінки з різних етнічних груп, і як це впливає на випадки гендерно зумовленого насилля.

У багатьох етнічних, релігійних та культурних групах насилля може набувати особливих форм – наприклад, примусові шлюби або операції, які калічать жіночі статеві органи. Окрім цього, домашнє насилля у таких групах охоплює ширше коло осіб і в такі ситуації може бути залучена уся спільнота.

Окрім культурних норм на проблему насилля також впливає соціально-економічний статус. Наприклад, ромські жінки, які зазнають насилля, зіштовхуються з більшими труднощами через бідність, соціальну ізоляцію та відсутність соціальних послуг у районах їхнього проживання. Ромські жінки, які повідомляють про випадки насильства від своїх чоловіків, продовжують жити з ними в одному домі і зіштовхуються із ще більшим насиллям.

Часто ромські жінки вирішують проблеми не через звернення до державних установ, а через батьків та інших членів родини. Цей вид посередництва використовується для вирішення проблем домашнього насилля, адже ромські жінки схильні довіряти членам своєї родини набагато більше, аніж офіційним інституціям.

Що робити, якщо ви дізналися, що жінці з етнічної, релігійної чи культурної спільноти потрібна допомога?

• Головне – не тиснути, спробувати зрозуміти ситуацію та контекст культурних норм, у яких вона живе.
• Не пропонуйте вирішувати конфлікт через членів родини або авторитетних у спільноті осіб.
• Якщо вона бажає, важливо допомогти їй звернутися до поліції або інших відповідальних державних структур. У разі необхідності, супроводжувати процес її звернення.
• Запропонуйте допомогу з роботою, юридичну та психологічну допомогу, якщо жінка хоче відокремитися від своєї спільноти.

Дискримінація на ґрунті етнічності перешкоджає пошуку допомоги та змушує мовчати жінок, які зазнали насилля. Це проблема суспільства. Тому це стосується всіх нас.