Коли ви вже відпочили від попередніх мандрів Україною єврейською: слідами цадиків, диваків та легенд, то готуймося до продовження! Але цього разу потрібно буде гарненько підготуватись і взяти із собою… бібліотеку.
Україна – місце народження, життя та творчості цілої плеяди єврейських літераторів.
Вони надихались українською природою, товаришували з українськими письменниками та письменницями, стояли у витоків культурних явищ, що впливали на розвиток і єврейської, і української культур.
Запитайте будь-кого, хто найвідоміший український єврейський письменник і відповідь буде одна – Шолом-Алейхем.
Народився Шалом Рабинович у Переяславі, а дитинство провів у Воронькові (зараз Київська область). Саме спогади й враження, отримані у ті роки, врешті сформувались в образі Касрилівки, архетипного штетла. Зрештою, Шолом-Алейхем не одне українське місто перетворив на сцену для своїх творів – Київ став Єгупцем, Боярка – Бойберик, Одеса – Чорноморськ.
У Переяславі, на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, знаходиться садиба-музей письменника.
А щоб сповна відчути дух єврейського містечка та насолодитись творчістю Шолом-Алейхема, візьміть із собою в дорогу його твори. Тим паче, що останніми роками його багато перекладають з їдишу наново. Наприклад, варто взяти «Тевʼє-молочар» у перекладі та з післямовою Олександри Уралової. Її переклади відзначені преміями Української асоціації юдаїки імені Мартена Феллера й Жанни Ковби (2019 р., спільно із Наталею Риндюк) та імені Шолом-Алейхема (2022 р.)
Та не лише Шолом-Алейхем знайшов своє натхнення у «маленькому світі маленьких людей». Одними із перших провісників великих змін у єврейській літературі в Україні були Ізраель Аксенфельд із Немирова та Мендель Мойхер-Сфорим, який хоч і народився на території Білорусі, проте свої юність та доросле життя прожив в Україні: в Камʼянці-Подільському, Бердичеві, Житомирі, Одесі.
Мендель писав їдишем та івритом, намагаючись захопити читачів з різних мовних аудиторій. Перед Менделем Мойхер-Сфоримом, послідовником ідей Гаскали, впродовж життя та у творчості постають питання національної самоідентичності та виживання, що особливо гостро відображені на тлі погромів в Російській імперії 1881-1882 років.
Навідавшись до Камʼянця-Подільського, відвідайте Старе місто і спробуйте уявити, як воно виглядало за Менделя: дуже жваве, із великою кількістю різних національностей. У цьому місті на кілька століть раніше проходив суд над Яковом Франком, самопроголошеним єврейським месією, а за кілька десятиліть вперед місто стане центром політичних перипетій: від точки на лінії фронту Першої світової війни до столиці Української Народної Республіки.
Неподалік від місць діяльності Менделе Мойхер-Сфорима, у Старокостянтинові, народився батько театру їдишем – Аврам Ґольдфаден.
Свої перші вірші їдишем, а згодом і пʼєси, він почав видавати ще під час навчання у Житомирі. А згодом переїхав до містечка Ясси, Румунія. Сценічна майстерність Ґольдфадена мʼяко поєднувала єврейський побут і звичаї та світську сучасність. У його творах любов та освіченість перемагають.
При цьому Аврам Ґольдфаден не вмів писати музику, але музичні твори були невідʼємною частиною його постановок. Він майстерно вплітав до своїх творів традиційні єврейські мотиви та українські й румунські народні пісні. Однією із найвідоміших постановок Ґольдфадена є «Шуламіт», а пісня «Rozhinkes mit mandlen» («Родзинки із мигдалем») – однією із найвідоміших пісень на їдиш.
Послухаймо архівний запис цієї надзвичайно красивої пісні.
Початок 20 століття подарував нам творчість цілої плеяди єврейських літераторів – Лейб Квітко з Голоскова біля Одеси, Іцик Фефер зі Шполи, Давид Хофштейн з Коростишева, Давид Бергельсон з Сарн та багато інших. Згодом, за влучним висловом Мирона Петровського, київського літературного критика:
«Гітлер вбив єврейських читачів, а Сталін – єврейських письменників».
Одним із таких літераторів був поет Перец Маркіш із Полонного, Хмельницька область. Свої вірші він почав писати російською, але згодом перейшов на їдиш. Маркіш багато подорожував, але зрештою повернувся жити до Радянського Союзу. Тут він став одним із найважливіших письменників їдишем, хоч і періодично зазнавав критики з причини «надто акцентованого» відображення єврейського життя у своїй творчості.
Переца Маркіша заарештували у 1949 році у справі ліквідації Єврейського антифашистського комітету та стратили у 1952 році в Москві.
В Полонному існував єдиний в Україні та світі Народний музей Переца Маркіша, але, на жаль, наразі не функціонує. Розташований він був у приміщенні Полонського єврейського культурного товариства, що має ім’я поета, у колишньому приміщенні Головної хоральної синагоги міста. Матеріали музею продовжують зберігатись в товаристві, тому за нагоди відвідайте й це місто.
Подорожувати єврейською літературною Україною можна дуже довго, але зупинімось вже нарешті. І цю зупинку зробімо у Чернівцях.
Це місто славетне багатьма єврейськими поетами та письменниками. Серед них Мойсей Фішбейн. Єврейський поет та перекладач, Мойсей Фішбейн обрав своєю місією стояти на сторожі української мови. Публічно та приватно він все життя боровся проти русифікації української культури.
Оксана Забужко, видатна українська письменниця, з великою тугою писала прощальний допис після смерті Мойсея Фішбейна у Києві у 2020 році. З-поміж усіх віршів, вона обрала один – і саме його пропонуємо почитати й вам.
Ось так поєднуються воєдино Київ, Єрусалим, Чернівці, Мюнхен та всі міста-містечки України й світу, де жили, творили та мріяли українські єврейські літератори. А значить подорож, все ж, триватиме.
…І вже вуста судомою звело,
І прийняла душа неопалима
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.
О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, —
Мого буття недоторканна рима, —
Солодке і розвогнене жало, —
Благослови, хай лишаться мені
Юга понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.
Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.
Мойсей Фішбейн
5 – 6 лютого 1989 р., Мюнхен