Важливi проєкти
Телефони
Адреса
м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1, офіс 200
Коли в Україні почали обговорювати культуру згоди, багато людей реагували так: «Це що, тепер потрібно підписувати документ, якщо хочеш мати сексуальні стосунки»? Насправді ж йдеться не про документи, а про однозначну згоду усіх учасників процесу. Розповідаємо, що таке культура згоди насправді, адже #ЦеМенеСтосується.

Поняття «культура згоди» почало розповсюджуватися завдяки феміністичному дискурсу. Воно протиставляється такому соціальному явищу як «культура насилля», коли нормалізуються стосунки, побудовані на основі принципу «хто сильніший, той має рацію».



Розберемося, які найбільш ключові риси культури насилля:

  1. Покладання відповідальності на людину, яка зазнає насилля. До цього належать переконання на кшталт «сама винна» та ін.
  2. Нормалізація насилля у масовій культурі. Це переконання, що насилля є звичною частиною життя, яку варто нормально сприймати та можливо навіть жартувати на цю тему.
  3. Знеособлення насилля. Відмова фокусувати увагу на особистості агресора. Натомість обговорюється, ким саме була людина, яка зазнала насилля, як вона себе поводила тощо.
  4. Віктимізація певних груп людей. Це переконання, що насилля можливо допускати щодо певних груп людей. Наприклад, дітей або жінок.
  5. Романтизація агресії. Розповсюдження стереотипів про те, що чоловіку варто добиватися жінки, що варто демонструвати наполегливість й ігнорувати відмови.

Чітко і зрозуміло: що таке культура згоди? Це етична система координат, де кожна людина є автономною та поважає автономію інших, не приймаючи рішення замість них. Для того, щоб отримати однозначну відповідь, потрібно просто поставити питання.



Згода є однією з необхідних умов для соціально-психологічної безпеки особистості. Якщо нам доводиться здійснювати певні дії проти чиєїсь волі, це вже є ситуацією, яка комусь в деяких аспектах загрожує. Наприклад:

  • Медичні маніпуляції, про які пацієнта не попереджали.
  • Примусовий шлюб.
  • Візит до когось без попередження.

Чим характеризується культура згоди:

  1. Мирний шлях вирішення конфліктів.
  2. Свідоме, добровільне, спільне прийняття рішень.
  3. Інституційна фіксація згоди.

Це не означає, що кожне рішення у парі або між кількома людьми повинно бути закріплене документально. Однак, прийняте рішення для усіх людей має бути настільки ж чітким, як уявний документ.

Згоду особливо легко зрозуміти на прикладі чаювання. Очевидно, що не можна змушувати людину пити чай, якщо вона цього не бажає або якщо вона без свідомості. Навіть якщо до цього людина чаювала з багатьма іншими людьми і навіть з вами. Аналогічний принцип діє у сексуальних стосунках та у будь-якій іншій взаємодії між людьми.

Культура згоди давно увійшла у наше життя у найрізноманітніших сферах, навіть якщо ми цього не помічаємо. Наприклад, ми запитуємо, чи зручно людині говорити, коли їй телефонуємо. Якщо ми починаємо розмову без цього питання, співрозмовник це вже сприймає як не зовсім коректну поведінку.

Така культура тісно пов’язана із принципами ненасильницької комунікації, яка виключає знецінювання, осуд, пасивну агресію, поради з «експертної позиції». Натомість таке спілкування передбачає емоційну підтримку, вираження власних думок у форматі я-повідомлень, опис власного досвіду.

Якщо культура згоди та ненасильницька комунікація приймаються як базові, кожна людина може не тільки не погоджуватися на неприємне спілкування, але так само і відмовлятися від дій, які їй не подобаються.

Долучайтеся!

Бажаєте допомогти Кешеру, зробити соціально-корисну справу або знайти нових друзів і однодумців?

Зробити благодійний внесок