У грудні, коли дні короткі, холодні та хмарні, всі ми шукаємо додаткового світла й тепла. Ми потребуємо надії та трішки радості. Тому ми так любимо Хануку – свято, у якому світло відіграє особливу роль. Ханукальне світло – це віра в диво.

Євреї, які мешкали у штетлах, містах та селах на території України починали готуватися до Хануки заздалегідь, ще від початку місяця Кіслев (тобто за 25 днів до самого свята), адже навіть найбідніші сім’ї повинні були запалити свічки, приготувати нехай скромні, але святкові трапези, і дати дітям якісь частунки.

На наших теренах Хануку зазвичай називали «Ханіке». І для багатьох євреїв (і не євреїв також) саме слово «Ханіке» асоціюється з теплом, дитинством і домом.

Для дітей це свято було найулюбленішим в році через «Хануке-ґелт». Дітям давали кілька монет, одну (чи частину) з яких вони повинні були виділити на благодійність. Це важливий виховний момент, який гармонійно вплетений у свято. Якщо сім’я була заможніша, то давали ще й солодощі. Діти не могли дочекатися цього моменту, який яскраво описує Шолом-Алейхем у своєму оповіданні «Хануке-ґелт»:

…Зима. Надворі холодно. Сильний мороз. Вікна вкриті снігом, а в домі тепло. Срібна ханукія вже готова. Тато ходить по дому і молиться Майрев. Він закінчує молитися, бере свічечку (шамес) і каже нам – мені і брату – «Закличте Вашу маму, будемо благословляти»…

… ми з братом хочемо, що б тато пошвидше засунув руку в кишеню.

– Мотл, – кажу я, – підійди до нього і скажи про Хануке-ґелт.

– Чому це я маю про це казати?

– Тому що ти молодший, тож повинен попросити Хануке-ґелт.

– А може, навпаки? Ти – старший, то й повинен просити…

Сьогодні у містах та містечках України, на жаль, вже неможливо відчути ту ж атмосферу, що століття тому. Адже вікон, де б горіли ханукальні вогники, дуже мало, як і діючих синагог. Хоча дітлахи і зараз із нетерпінням чекають на свої «Ханука-ґелт», які зараз є у вигляді шоколадних монет.

Однак, щороку все-таки запалюється велика ханукія на деяких центральних площах міст. У Києві це – Майдан Незалежності, в Одесі – площа біля пам’ятника Дюку, у Львові – біля Короля Данила, а в Дніпрі – біля єврейського центру «Менора». Під снігом чи холодним дощем надворі люди споглядають за цим дійством і радіють першій запаленій свічечці. Адже вірити в диво хочеться у будь-якому віці. 

З 2020 року Україна вперше відзначає Хануку офіційно на рівні державного свята. Це дуже важливий крок, необхідний для вшанування традицій національностей, що проживають разом.