Про єврейську музику говоримо з перекладачкою «Гаґади» та молитов з івриту українською, фахівчинею з історії, культури та традицій єврейської спільноти, консультанткою з єврейської освіти «Проекту Кешер», магістеркою єврейських студій, членкинею Української асоціації юдаїки Міхаль Стамовою.
Як в юдаїзмі ставляться до музики?
«Юдаїзм досить добре ставиться до музики. І єврейська музика має тисячолітні традиції. Тому що перше поклоніння Всевишньому було з музичними інструментами. Це і в Єрусалимському першому храмі, і в другому. Тобто юдаїзм досить добре ставиться до музики як до моменту прославлення Всевишнього.
У Торі багато говориться про спів, музику інструментальну та вокальну.
В юдаїзмі людина створена доброю, за образом та подобою Всевишнього. Тобто людина – це творець. Людина виражає свої таланти, і за це можна славити Всевишнього.
У нас є цар Давид, який співав, писав музику. Він був і бардом, і царем, і воїном. Якщо ви почитаєте Тору і ТаНаХ, то знайдете багато музичних фрагментів: і пісень, і балад. Шкода, що тільки музика не збереглася. Але на ці слова сучасні музичні єврейські й неєврейські композитори роблять багато різних музичних творів. Це взагалі світова музика, світові сюжети».
Народна музика в юдаїзмі
«У єврейській традиції авторське право і право цитувань досить строгі. Тобто, є цитування текстів. І якщо ми знаємо, хто це написав, то ми говоримо про це.
Але якщо втрачається ім’я автора, ми кажемо, що автор невідомий або що це музика народна, чи це варіація народна. В принципі, немає як такої відмінності від інших музичних культур.
Звичайно, якщо ми знаємо автора, то це передається усною традицією, потім письмовою. З текстами, звісно, важче, тому що тексти підписувалися. А от з музичними творами чи, наприклад, мелодією, по-іншому. Може бути написано, що вона записана в певній синагозі, чи це, наприклад, наспів певної хасидської течії.
Хасидська музика нам ближче, тому що це музика, народжена в Україні. До речі, є клезмерська музика, народжена в Україні».
І нічого такого немає відмінного в юдаїзмі. Тобто є музика народна. Народ пише музику. Коли втрачається ім’я автора, музика йде в народ. Це так у всіх культурах.
Клезмерська музика
«Це суто єврейське явище, я б так сказала. Явище східноєвропейського єврейства. Тому що ми Східна Європа, завжди були Східною Європою. Також клезмерська музика – це Білорусь, Молдова, Польща.
Знаєте, якщо говорити про музичну традицію, то нам досить пощастило, тому що в нас був Мойсей Береговський. Він, попри на радянський режим, все-таки зміг зберегти те, що залишилося від українського клезмеру після Другої світової війни. Тому що він їздив і по гетто, і по містечках тощо. Він зберіг досить хорошу колекцію нашого, українського клезмеру, подільського клезмеру, клезмеру Київської губернії».
Єврейська музика: як її розпізнати
«У нас є такий жанр – нігун. Це духовна музика. Це коли ти розмовляєш зі Всевишнім без слів, наспівуючи. І є певні вокальні способи, які перейшли в інструментальні. Це, наприклад, крехт. Це коли вверх чи вниз іде мелодія, дивлячись, до кого звертання.
І досить цікаво, що ці елементи пояснюють так само в інструментальній музиці. Наприклад, на кларнеті теж є оці видихання, крехт. Це, знаєте, стогін такий. Коли ти видихаєш і просиш щось. Це суто єврейське. Ці крехти й на скрипці можна зробити. Навіть не знаю, чи можуть зробити це на цимбалах, тому що на Буковині, наприклад, ще використовують цимбали в клезмерській музиці. Акордеон теж.
Ну і лади, звичайно. Двічі гармонічний мінор – особливий. Його музиканти називають єврейським ладом. А у клезмерів зовсім інша назва ладів».
Тобто є певні засоби музичної виразності, які дуже притаманні єврейській музиці, саме клезмерській. І, напевно, крехт і лад музичний, двічі гармонічний мінор, — вони досить притаманні.
Єврейська музика та мультикультурність
«Нігун – це музика без слів. Це наспів, якщо перекладати українською. Це молитва. І попри те, як її виконують (вокально чи інструментально), це духовна музика.
На нігун роблять дуже багато слів. Це може бути вислів когось із ребе або вислів із Тори, чи філософський вислів наших хасидів. Це, можна сказати, винахід українського єврейства. Тому що це пов’язано якраз із хасидизмом, який зараз став популярним і відомим завдяки, напевно, фільму про Довбуша.
У 18-19 століттях інструментальна єврейська музика була представлена клезмерськими капелами, які дуже схожі на троїстих музик. Клезмерські капели були завжди не лише єврейськими, вони складалися з багатьох музикантів різних культур.
Їх робили з музикантів, які можуть всім колективом піти в селі на всі весілля пограти. Тому що там могло бути, наприклад, молдовське весілля чи українське весілля. Якщо на Закарпатті, то там і русини, і молдавани, і чехи. І це досить було популярно, коли цей колектив змішаний, щоб можна було заграти на всіх весіллях.
І на єврейських весіллях часто грали саме не євреї. Особливо, коли це було на якісь свята, тому що єврею, наприклад, могло бути забороненими саме сьогодні грати. Так що це все є взаємопроникненням культур і спільного життя різних народів на теренах України. Цей й зробило ці клезмерські капели багатонаціональними, що дозволило продовжити цю традицію навіть у XX столітті й зараз, у XXI столітті.
Клезмерська музика до повномасштабного вторгнення лише починала розвиватися в Україні. Перший етап розвитку був у 1990-х – на початку 2000-х. А другий етап – розвиток клезмерських фестивалів у різних місцях. Але, на жаль, війна нам завадила.
Дехто вважає одеський шансон клезмерською музикою. А деякі критично налаштовані люди кажуть, що ні, там нічого такого немає, тому що шансон не духовний, він не має відповідних засобів виразності.
Якщо ми говоримо про таких важливих людей у світовій музиці, як Боб Ділан чи Гершвін, то вони також починали зі звичайної єврейської музики, з клезмеру, з того самого кларнета. Гершвін взагалі ці засоби кларнета переніс на фортепіано».
Образ єврея зі скрипкою
«Цей образ створили самі євреї. Тому що у нас є досить живучий гумор. Це вудіалленівський вираз – що євреї придумали стендапи, щоб самими сміятися з себе. Образ єврея зі скрипкою найкраще пояснив жанр американського стендапу, коли людина сама з себе сміється, щоб не плакати.
Це філософський принцип – скрипаль на даху. Це принцип, який ввів Шолом-Алейхем. Тому що він сам був досить гарним скрипалем і хотів стати музикантом, якби не став письменником. Народна скрипка, а не класична, – досить простий інструмент, на якому можна грати й виливати душу.
Алейхем писав про те, що єврейське життя – це як скрипаль на даху, це баланс. Тобто якщо ти на даху, то ти маєш не впасти й ще грати якусь мелодію. Це нонсенс.
Пригадаймо час, коли жив Шолом-Алейхем. Це погроми, Перша світова війна. Але навіть в цей час ти маєш грати класичну мелодію, гарну мелодію, радіти життю, балансувати між стражданнями, негодами».
Єврей зі скрипкою — це дуже комічний образ. Це не стереотип — це комічний образ, філософський. Це як в нас говорять, що треба жити життя, не дивлячись на війну. Тобто ти маєш грати, співати і йти по тому даху чи сидіти, коли тобі незручно. Але мелодія має бути хороша.
Що послухати з єврейської музики?
«З української єврейської музики я би порекомендувала послухати Геннадія Фоміна. Він, до речі, зараз у Збройних Силах. У нас є Наталя Касянчик. На жаль, вона зараз в Польщі. Але вона пише свої сучасні нігуни. Це, напевно, єдина домбристка в Європі, яка виросла на традиціях українських клезмерів. Не знаю, чи є записи. Можливо, є її записи з лондонськими клезмерами ще на початку 2000-х.
Зі світових клезмерів, звичайно, Даніель Канн. У нас є й багато різних гуртів. Той самий Amsterdam Klezmer Band. З українських – Лев Фельдман. У Чернівцях у нього був чудовий ансамбль. І навіть є, здається, зараз. Називається він Feldman Band.
Є досить цікава єврейська клезмерська музика від Барона Коена. Саша Барон Коен — його рідний брат. Вони робили досить цікавий альбом клезмерської музики. Це техно-клезмер.
Є клезмер-джаз, клезмер-рок навіть. Є Barcelona Gipsy balKan Orchestra, їх теж можна послухати.
Хочу ще вам сказати, що у нас є Андрій Левченко, наш український бубняр. Він робив цікаві концерти. Ми з ними познайомилися, напевно, років п’ять тому. Він ще грав й клезмерську музику, й українську. Він робив своє дослідження про дотичність української і єврейської музики на Поділлі».