“Коли підлітки пишуть нам з такими запитами, ми особливо сильно почуваємо себе на правильному місці і відчуваємо важливість своєї справи. Бо нам самим дуже не вистачало таких “старших подруг”, які б в критичні моменти дорослішання просто казали нам, що з нами все ок і ми чудові незалежно від того, що про нас думають оточуючі 🙂 ”
Катя Мячіна, засновниця онлайн-проекту з сексуальної освіти «Вперше»*
«Секс – тема, якої Вам не вдасться уникнути, якщо Ви пішли з дітьми в зоопарк, – саме із таких слів розпочалася передача Джона Олівера 25 років по тому. – Ніхто не хоче говорити з дітьми про секс – і жодна дитина не хоче говорити про секс зі своїми батьками». Навколо теми статевого виховання** існує безліч дискусій та суперечок: Чи потрібне воно взагалі? У якому віці варто його вводити? Хто має викладати такий курс у школі? Давайте спробуємо дати відповідь на деякі із цих питань і допоможе нам у цьому Катя Мячіна, засновниця онлайн-проекту з сексуальної освіти «Вперше».
*«ВПЕРШЕ» – це проект, на сайті якого підлітки можуть знайти корисну та достовірну інформацію з перевірених джерел про секс, здоров’я та стосунки в інтерактивному та цікавому форматі. На ресурсі випускаються тексти, особисті історії, відео та блоги, створюється зв’язок між підлітком та спеціалістами в сферах сексу, психології та медицини.
**За визначенням ЮНЕСКО, «СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ» – відповідний вікові та культурі підхід до викладання тем, пов’язаних зі статевим розвитком і сексуальними стосунками, який забезпечує передавання наукової, реальної та об’єктивної інформації і дає змогу осмислити власні ціннісні орієнтири й погляди, а також набути навичок ухвалення рішень, ведення діалогу та зниження ризиків, пов’язаних із багатьма аспектами сексуального життя.
Розпочнемо одразу із найголовнішого – навіщо нам сексуальна освіта? І справді, обходилися без неї до цього часу і все наче нормально. Та замітьте, ключове слово тут – «НАЧЕ».
Що говорить статистика? На даний час в Україні в неймовірних темпах продовжує поширюватись епідемія ВІЛу (щорічно реєструється близько 20 тисяч випадків інфікування), рівень підліткової вагітності в 3-7 разів перевищує кількість таких випадків у Європі і ще багато-багато схожих невтішних даних статистики. Так, Катя Мячіна підкреслює:
“За даними Ю-репорт, 64% підлітків отримують інформацію, пов’язану з сексуальною освітою, від своїх однолітків, а значить, стереотипи множаться, презервативи не використовуються, а багато школярів і далі вірять, що завагітніти можна, лише коли Меркурій в Терезах, і якщо після сексу файненько помитися, то нічогісінько не буде. Ну, ви зрозуміли”
Зважаючи на статистику, досі будемо стверджувати, що без сексуальної освіти нам живеться нормально?
Цікаві факти. Перші масові кампанії за впровадження сексуальної освіти почалися ще у XIX столітті, коли епідемії сифілісу й холери набрали загрозливих масштабів. Піонерами сексуальної освіти можна вважати шведів. У Швеції її запровадили з 1921 року для середньої школи, з 1942 – для решти. Переломним моментом в історії сексуальної освіти став 1986 рік. Рік, коли епідемію СНІДу більше не можна було заперечувати. «Лише один параграф (чотири речення, 91 слово) змінив курс одвічних суперечок», – так американське видання Time описувало реакцію на сумнозвісний звіт про СНІД 1986 року генерального хірурга США Чарльза Еверета Купа.
Сексуальна освіта Україні потрібна не лише через статистику ВІЛ/СНІД чи небажаних вагітностей. Вона вирішує й значно банальніші речі. Наприклад, щоб підлітки знали, що під час менструації можна завагітніти; що перший секс – це не про літри крові, та й гімен не в усіх дівчат на той момент залишається «цілісним»; що від більш, ніж одного партнера вагіна не розтягується; зрештою, що секс мав і має бути завжди за взаємною згодою.
Якісна сексуальна освіта полягає у тому, аби дати молодій людині всі необхідні знання для побудови здорових стосунків, у яких їй буде комфортно. Уроки сексуальної грамотності складаються не лише з анатомії, але і з пояснень людської сексуальності, культури згоди, недискримінації, контрацепції, різниці між симпатією та любов’ю тощо.
Так, узагальнюючи усі переваги статевого виховання, Катя Мячіна говорить, що запровадження такої освіти дасть змогу вирішити «цілу купу проблем»:
“По-перше, ми знизимо рівень заражень ВІЛ/СНІДом та підліткових вагітностей.
По-друге, ми підвищимо толерантність та вміння критично мислити серед молоді – для мене сексуальна освіта нерозривно пов’язана з вмінням критично оцінювати ситуацію та вирішувати, чого тобі конкретно зараз хочеться.
По-третє, ми збільшимо кількість здорових стосунків серед підлітків, що також дуже важливо, враховуючи кількість, наприклад, жінок, що щоденно страждають від аб’юзу та домашнього насилля в Україні.
По-четверте, ми допоможемо підліткам вибудовувати більш здорові стосунки зі своїм тілом та з собою в цілому.
Звісно, це все можливо лише при комплексному підході до сексуальної освіти – це включає не лише введення занять з секс освіти в школи, а також наявність подібних курсів для батьків та вчителів, підвищення підготовки та лояльності до молоді шкільних психологів/гинь, відкритий доступ до бар’єрної контрацепції для підлітків, зменшення стигми навколо сексу та питань, пов’язаних з ІПСШ та сексуальністю, в суспільстві через «опублічнення» цих питань і т.д.”
«Я не буду говорити зі своєю дитиною на відверті теми», «Теми сексу є табу, мають же бути хоч якісь рамки?», «Мені страшно, що після розмови дитина захоче спробувати», «Моя дитина не має знати про гомосексуальність!»… Знайомі тези? Нам страшно відверто говорити про ті теми, на які діяло (і досі діє) жорстке табу. Та досі страшно тільки тим, хто не знає якою насправді панацеєю є сексуальна освіта.
Як приклад, можна згадати про консервативні країни Європи і США, де досі вважається, що діти не повинні нічого знати про секс – для їх же спокою і безпеки. На жаль, такі програми мають прямо протилежний ефект, і краще за все це ілюструють американські дослідження: саме в консервативних штатах підлітки рано починають займатися сексом, погано охороняються і частіше вагітніють. Те ж показують дослідження Північної Ірландії, де статеве виховання погано розвинене, а аборти заборонені законом. Те ж саме можна сказати і про Румунії, де на кожну тисячу дівчат у віці 15-19 років доводиться по 35 вагітностей.
Із-за нерозуміння доцільності сексуальної освіти виникає багато критики, хейту та заперечення. Так, Катя Мячіна ділиться своїм досвідом зустрічі із таким «хейтом» після створення ресурсу «Вперше»:
“Була конструктивна критика, був тролінг зі сторони ботів, були сексистські коментарі та нерозуміння важливості існування нашого проекту – але це все побічні ефекти професії, нам ок з цим. Єдина така критика, яка нам здалася взагалі не в тему, була критика зі сторони Асоціації сексологів та секстерапевтів, яка була направлена на всі організації, що займаються питанням секс освіти, а ше на мене конкретно після того, як я написала колонку про необхідність нашої з ними взаємодії та співжиття. Це було смішно, дивно і трохи неприємно, звісно. Але ми досі притримуємося своєї позиції, і вважаємо, що нам треба співпрацювати, а не намагатися витиснути одне одного з публічного поля”
А ось і ще один приклад до чого може призвести табуювання теми сексу. Секс-педагог з Торонто Ліба Спрінг розповідає про страшну історію однієї жінки, яка зазнала сексуального насильства в дитинстві. Тоді єдиним словом, яке вона знала для позначення вульви, було «печиво». Коли вона намагалася розповісти вчительці про те, що хтось хоче її печиво, педагог відповіла: потрібно ділитися. І насильство проти дитини продовжувалося. У дівчинки просто не було слів, щоб зрозуміло донести свої переживання і розкрити злочин.
Таким чином, консерватизм є неефективним, а весь хейт та критика пов’язані із страхами та тими суспільними нормами, в яких ми колись виховувались. Виходить, що й дорослим потрібна така ж освіта?
Вважається, що доросла людина сама може зрозуміти, де у неї проблеми, і знайти потрібного фахівця. Та це далеко не завжди так. За визнанням Кейт Маккомбс, спеціалістки з сексуальної освіти з Нью-Йорка, не отримавши необхідних знань у школі, дорослі стикаються з тими ж проблемами, що і підлітки: на них виливається величезна кількість порнографії, реклами секс-іграшок і курсів по тому, як доставити партнеру задоволення, але при цьому багато дорослих не вміють обговорювати свої переваги з партнером або страждають від психологічних травм. І якщо про правильне використання секс-іграшок можна прочитати в інтернеті, то рішенням серйозних проблем повинен займатися фахівець.
Про актуальність сексуальної освіти для дорослих говорить і Катя Мячіна:
“Часто на наших публічних заходах є батьки, які ставлять нам питання. А також батьки нам пишуть в нашу анонімну скриньку і просять поради, а також пояснення про те, чи те, що відбувається з їхніми дітьми, це нормально 🙂 Нам це подобається, ми завжди готові надавати інформацію з питань сексуальної освіти всім, кому вона необхідна”
Уявімо, наша держава ухвалила законопроект про обов’язкову сексуальну освіту. З чого почати? Про які теми варто розповідати дітям та коли? Зрештою, поки такого законопроекту немає, нам необхідно самим розібратися, як правильно все подавати своїм дітям.
У цьому ключі Катя Мячіна розповіла про найпопулярніші теми на їхньому ресурсі:
“Підлітки найбільше читають про те, що з ними безпосередньо відбувається – зміни в тілі, перші місячні, перші стосунки, як правильно цілуватися, питання, пов’язані з першим сексуальним досвідом (необов’язково сексом з проникненням, до речі). А доросліша аудиторія цікавиться більш специфічними темами – як працює оргазм, що таке аб’юзивні стосунки, любов’ю до себе, різними видами сексу і тд.”
Вочевидь, які теми найбільш популярні – у знаннях щодо цих тем ми маємо найбільшу прогалину і саме на них потрібно акцентувати увагу.
Своєю чергою, фахівці вважають, що в віці 9-11 років школярі повинні отримувати інформацію про статеве дозрівання і про те, як змінюється їхнє тіло, а також дізнатися більше про тиск з боку однолітків і як йому протистояти. У віці тринадцяти років і старше школярам потрібна інформація про спосіб тіла, вагітності, стриманості, контрацепції, ВІЛ та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також розмова про те, як будувати відносини.
У цьому ключі стане у пригоді досвід інших країн. Так, одна із найбільш прогресивних на сьогоднішній день програм статевого виховання – Шведська, включає в себе обговорення дуже різних аспектів близьких відносин між людьми і всього. Вчителі зосереджують увагу на здоровому способі життя та розважливості щодо початку статевого життя, акцентуючи увагу на таких поняттях, як статева зрілість, кохання, перший секс, мастурбація, використання презервативів/протизаплідних засобів та орієнтація.
Крім того, деякі сучасні фахівці говорять про те, що класи статевого виховання не потрібно розділяти за статтю: про жіноче здоров’я і менструацію повинні знати не тільки дівчатка, але і хлопчики. На їхню думку, такий підхід формує більш просте і здорове ставлення до жіночого здоров’я. І це те, що виборюємо й ми у межах проекту «Правда про жіноче здоров’я»!
Продовжуючи попередній підрозділ пропонуємо низку корисних ресурсів та матеріалів, які можуть використовувати як дорослі, так і школярі для «статевого просвітлення», допоки наша держава не вибудує шведську модель освіти:
- Буклети від Проекту Кешер. Так-так, у межах проектів «Правда про жіноче здоров’я», «ЛаДор ВаДор. Сила поколінь», «16 днів проти насильства» ми також розповідаємо про важливість статевого виховання. І саме тому, на основі подкастів радіопередачі «Правда про жіноче здоров’я», ми створили декілька корисних буклетів, які можна роздрукувати і «підкласти» між книжки своїй дитині. Жартуємо. Звичайно, прочитайте самі і дайте прочитати Вашій дитині. Все зроблено доступно, ясно та на основі експертних думок.
- М-канал. Тут говорять про менструацію без цензури. З класними гостями, експертами й друзями – про все, що варто знати дівчатам і хлопцям. Проект створений Дитячим фондом в ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та реалізується за фінансової підтримки та Німецького уряду та Німецького банку розвитку (KFW)
- Ресурс «Сексінфорія» . Засновниця ресурсу – Юлія Ярмоленко – секс-просвітниця, сексуальна педагогиня. Вона їздить по різних містах, де проводить лекції для дітей та їхніх батьків. Ось декілька корисних посилань на корисні статті її ресурсу:Книги про ЦЕ: що читати дітям від 2 до 18 років, 10 рекомендацій батькам, які хочуть виростити дітей сексуально здоровими та грамотними, Як батькам підготуватися до розмови з дитиною про секс? Корисні матеріали
- Онлайн-курс «Сексуальна освіта» від Prometheus. 11 відеороликів розповідають про різні аспекти сексуального життя: від «Яким буває секс?» і «Як влаштована дівчинка?» до «Чи займаються сексом люди з інвалідністю?». Серед лекторів та лекторок – відомі телеведучі, активісти й активістки, а також психологиня та гінекологиня.
- Ну і нарешті , ресурс , про який ми сьогодні говоримо не вперше – це «Вперше». Тут підлітки та дорослі можуть не тільки прочитати експертну корисну інформацію, але й анонімно попрохати поради, поділитися власної історією або ж висловити свою думку.
Засновниця проекту, дівчина, яка допомогла нам у статті з’ясувати чому важливе статеве виховання, Катя Мячіна у свій час сама шукала відповіді на запитання, які її турбували, на англомовних сайтах, але, зрештою, вирішила зробити щось подібне українською. Так 2018 року народився проект «Вперше», автори та авторки якого дають українській молоді ресурси для кращого розуміння своєї сексуальності.
І на завершення порада від Каті для наших активісток, мамів та бабусів, які хочуть виростити дітей сексуально здоровими і грамотними:
“Основне – навчитися говорити про секс та тіло без евфемізмів. І починати робити це з дуже раннього віку дитини. А також проявляти до дитини емпатію та співчуття і намагатися зрозуміти те, що їй так само як і вам непросто тримати себе в купі під час цих раптових незрозумілих змін, які відбуваються з нею, що звуться пубертатом. Ми писали текст про те, як і коли варто говорити з дитиною про секс, почитайте 🙂 “
Таким чином, правильно вибудуване статеве виховання в школі та удома не приносить нічого, крім користі. Це доводять численні приклади країн Північної Європи, які вважаються одними з найбільш благополучних в світі за такими показниками, як підліткові вагітності, венеричні захворювання, і аборти, де кількість підліткових вагітностей прагне до нуля, а 80% підлітків охороняється з самого першого сексуального контакту. Робимо висновки, вивчаємо своє тіло та спонукаємо до цього своїх дітей! Ми маємо знати правду про власне здоров’я!