Як вже згадувалося раніше, тісна взаємодія між євреями та українцями протягом століть сприяла взаємним мовним запозиченням. Відомим фактом є те, що частка слов’янізмів в їдиші становить (в залежності від регіону) не менше 10% усієї лексики. В українській мові також є частка єврейських слів, про які ми згадували у попередніх дописах.
Сьогодні пропонуємо познайомитися із тими словами, які увійшли з їдишу в українські діалекти.
Відоме слово “бахур” або “бахір” означає або “хлопець”, “парубок”, або часто в негативному контексті – “залицяльник”. На приклад, “Він був перший бахур на селі!”. Їдишем בחור, що звучить “бухер” чи “бохер” означає те ж — “хлопець”.
На щось дуже добре або навіть надзвичайне в західних діалектах кажуть “меція”. “Приїзд такої знатної людини – о, то велика меція”. Або ж іронічно-зневажливо: “Ну, це не велика меція”. Це слово походить від מציאה (“меціє”) — “вигідна справа” чи “справжня знахідка”.
Старші люди точно знають слово “кікати”, тобто “дивитися”. “Не кікай туда”. Це їдишське дієслово קוקן (“кікн” чи “кукн”) означає те ж саме.
І останнє слово на сьогодні — “цимес” (צימעס), що є солодкою стравою і найчастіше готується на єврейський Новий Рік — має значення “щось дуже добре”.
А ви знаєте ці слова?
דער בחור der bo(u)kher
Бахур — хлопець, парубок
די מציאה di metsiye
“вигідна справа”, “справжня знахідка”
Меція — “щось дуже добре”, “надзвичайне”
קוקן ku(i)kn
Кікати — дивитися
דער צימעס der tsimes
Цимес — “щось дуже добре”, “самачне”