Вважають, що ендометріоз виявив чеський вчений Карл фон Рокитанський у 1860 році за допомогою мікроскопа. Хоча є дані й про більш ранні дослідження. Однак симптоми захворювання були описані ще за часів античності. Ендометріоз часто пояснювали “істерією”, так, один аналіз описів болю в тазу в медичній літературі показав, що багато випадків, які списували на істерію, могли виявитися ендометріозом.
“Те, що в давнину називали істеричними конвульсіями, часто описували як стан, коли жінка падає на землю, скорчившись у позі ембріона, – йдеться у дослідженні. – Але це дуже нагадує реакцію на сильний біль”.
Ендометріоз — це гормонозалежна патологія жіночого організму, для якої характерне виникнення доброякісних розростань тканини, що за функціональними властивостями, структурою, кольором подібна ендометрію. Причини виникнення на даний момент точно не з’ясовані. Існує багато теорій (спадковість, перенесені оперативні втручання, генні мутації, вихід крові та частинок ендометрію в черевну порожнину під час менструації, інше), які, на жаль, не пояснюють на сто відсотків механізм такого нетипового поводження ендометріальної клітини. Тобто раптово клітини ендометрію починають захоплювати не притаманні їй території, проростати в статеві органи, та навіть за їх межі (у внутрішні органи, м’язові тканини, зовні на шкіру). Оскільки ця ендометріоїдна тканина має залежність від статевих гормонів та рясно забезпечена кровоносними судинами, як і нормальний ендометрій, це проявляється щомісячними кровотечами. Що в подальшому призводить до запалень оточуючих тканин і викликає сильний біль.
Небезпечність даного захворювання полягає у тому, що найбільш часто воно вражає жінок в активному, репродуктивному віці. Основною причиною болю, погіршення якості життя, безплідності являється ендометріоз. Найчастіше, хвороба діагностується у віці 20-35 років. Інколи ендометріоз є випадковою знахідкою під час проходження профілактичного огляду або звернення до лікаря зі скаргами на відсутність вагітності. Також часто пацієнтки не зважають на наявність болю під час менструації, вважаючи це «звичайною, нормальною» ситуацією.
По локалізації вирізняють генітальний (вогнища ураження локалізуються в межах матки та яєчників) та екстрагенітальний (виявляється за межами органів статевої системи – пупок, кишечник, післяопераційний рубець на черевній стінці, тощо).
Генітальний ендометріоз буває:
- Внутрішній генітальний ендометріоз (або як його найчастіше називають «аденоміоз»). Всі вогнища ураження розташовані в товщині стінки матки.
- Зовнішній генітальний ендометріоз. Це ураження яєчників (кісти), маткових труб, очеревини позаматкового простору, піхви.
Факторами ризику розвитку ендометріозу є:
- генетичний — прослідковується спадковість даної патології;
- ранній початок менструального циклу;
- короткі менструальні цикли;
- відсутність вагітностей та/чи лактації;
- патологія розвитку жіночих статевих органів, що зумовлює порушення відходження менструальної крові;
- внутрішньоутробний вплив на організм дівчинки діетилстілбестролу;
- вживання алкоголю та кофеїну;
- збільшений рівень вуглекислого газу у середовищі.
А от вагітність та тривале грудне годування має захисний вплив від цієї недуги на організм жінки внаслідок тривалого високого рівня прогестерону.
Найбільш часто пацієнтка звертається до лікаря з наявністю болю в нижніх відділах живота (так званий «тазовий біль»). Він носить циклічний характер – виникає в другій половині менструального циклу або з початком менструації. Часто посилюється на другий, третій день менструальної кровотечі. Зазвичай біль зникає після завершення менструації. При значному розповсюдженні вогнищ ендометріозу в організмі біль набуває постійного характеру, що значно погіршує якість життя жінки. Також може бути біль при статевому житті (так звана «диспареунія»). Цей біль часто відчувається поза маткою з поширенням на пряму кишку, задній прохід. При важких, прогресуючих, поширених формах ендометріозу може бути біль при спорожненні кишечнику або сечовипусканні.
Зміни з боку менструального циклу – кров’янисті виділення зі статевих шляхів в середині циклу, після завершення менструацій, після статевого акту. Часто вони мають типовий «шоколадний» колір. І найбільш важлива і актуальна скарга в умовах сьогодення – безплідність. Найчастіше це так звана первинна безплідність, коли жінка ще жодного разу не мала вагітності та пологів.
Для діагностики цього захворювання проводять:
- гінекологічний огляд;
- ультразвукове обстеження органів малого тазу («золотим» стандартом є транс вагінальний метод);
- магнітно-резонансна (МРТ) або комп’ютерна томографія (КТ) з контрастним підсиленням органів малого тазу;
- ендоскопічна діагностика (матки – гістероскопія, черевної порожнини – лапароскопія, сечового міхура – цистоскопія, кишечника – колоноскопія).
Лікування
Лікування ендометріозу часто є складним, комплексним та тривалим, потребує певних зусиль з боку пацієнтки та лікаря. Але новітні протоколи та препарати дають дієвий і ефективний результат.
Лікування можна розподілити на 2 групи:
- Консервативне (без виконання операцій)
- Хірургічне.
Ускладнення
Основне ускладнення ендометріозу — труднощі із зачаттям, що переходять в безпліддя. Тому, якщо жінці діагностували ендометріоз легкої та середньої тяжкості, але у неї є в планах народження дитини, жоден лікар не порадить затягувати з вагітністю. Розвиток ендометріоїдних імплантатів призводить до передчасного виснаження оваріального резерву та синдрому передчасного виснаження яєчників.
Також, у жінок хворих на ендометріоз частіше, ніж з іншими захворюваннями статевої системи, розвивається оваріальний рак (рак яєчників).