Хто такі ашкеназькі євреї?
Як розвивалася їхня культура? А як саме формувався їдиш? Чому він має багато спільного з українською мовою?

Давайте познайомимося з терміном “культурний дифузіонізм”.

Дифузіонізм — це процес поширення культурних явищ через контакти між народами: переселення, торгівлю, завоювання.

Культурний дифузіонізм відбувався і в європейських євреїв – ашкеназів.
Ашкенази — єврейський субетнос, який виник в середньовіччі в долині річки Рейн. Іншими словами, це європейські євреї, що розмовляли їдишем.

Їдиш у них зародився природньо, як один з німецьких діалектів, однак з однією суттєвої відмінністю — використанням давньо-івритської лексики для усього, що стосується єврейської традиції. З часом цей діалект набував все більше відмінностей, вибудував свою власну лексичну систему і оформився в окрему мову (вважається, коло XV ст.)

Поступово ашкенази мігрували далі на Схід Європи і поступово почали мешкати в оточенні слов’ян. Протягом століть спільного співжиття відбувався процес культурного дифузіонізму. В їдиш увійшли слов’янські слова, а також запозичилися прислів’я, ідіоми, пісні і танці.

Таким чином, остаточно сформувався їдиш.
Ось приблизне відсоткове співвідношення слів різного походження:

70% – німецького
20% – старо-івритського (“Свята мова”)
9-10% – слов’янського
0.5-1% – старо-французького