Привіт! Мене звати Влада Недак, і це мій блог.
Ви можете сказати, що зараз є безліч важливих тем для обговорення, а я знову зі своїм фемінізмом. Так, знову. Але цього разу – з іншого ракурсу.
Нещодавно я слухала подкаст, у якому гостя з викликом відстоювала жіночність як частину себе й свого персонального бренду. І я раптом зловила себе на думці: а в який момент фемінізм і жіночність опинилися по різні боки барикад? Чому ми досі живемо в логіці протиставлення? Або ти сильна, незалежна, вимагаєш рівності, або ніжна, м’яка, дбайлива «справжня жінка».
Фемінізм, у моєму досвіді, базується на англійському префіксі co- — співпраця, співприсутність, співвідчуття. Я не відмовляюся від жінки в команді чи спільному проєкті лише тому, що вона обирає сукні, квіткові принти чи робить локони. Жінки не мають просити дозволу бути водночас сильними й м’якими. Обидва ці стани можуть жити в одній людині. І якщо ми керуємося фемінізмом як принципом організації, то мова не про виключення критерію жіночності.
Фемінізм для мене має єдину мету — свободу бути собою!
А далі вже вам вирішувати: наносити червону помаду й будувати стратегії, обговорювати щось зі сльозами й рішучістю або говорити своїм голосом будь-якої гучності. Як хайлайтер тут використаю цитату Гленнон Дойл з її мемуарів «Неприборкана»:
«Ти можеш бути дбайливою і все одно не дозволяти людям знецінювати тебе».
А ще час відпустити страх виглядати «нефеміністично». Бо іноді саме бажання довести, що ти достатньо прогресивна, змушує зраджувати власні відчуття. Наче носити рожеве — це зрада боротьбі. Наче дбати про вигляд або робити косметичні інʼєкції — це капітуляція перед патріархатом. Але ж свобода — це і про колір, і про форму, і про тон, у якому ти хочеш звучати, і про фінанси, що дозволяють приймати рішення щодо свого тіла.
Я вірю, що фемінізм сьогодні не створює стандарти для «правильних» жінок. Ми відстоюємо, щоб у кожної з нас був внутрішній дозвіл не вибачатися за свою жіночність, сексуальність, вразливість чи силу. Щоб ми перестали боятися одна одну: «занадто красива», «занадто тиха», «занадто гучна», «занадто амбітна» — і почали творити спільноти, де це все не виклик, а ресурс.
Справжня жіноча спільнота починається не там, де ми однакові, а там, де визнаємо право бути різними. Фемінізм розставляє прапорці не за принципом «перемогти» когось чи щось, а — не зрадити себе.
І, звісно, про фемінізм для наших дівчаток.
Давайте фокусуватися не на «правильних» правилах чи позиціях, а на просторі, де вони мають повне право бути собою. Де можна мріяти стати астронавткою й вибирати блискучі кросівки, де неважливо, чи в тебе коротке волосся, чи довгі ноги, а важливо — мати свій голос і довіряти йому.
Я хочу, щоб дівчата знали: жіночність — це ресурс, а фемінізм — це свобода.
Далі буде.