Привіт, це мій блог, у якому я підіймаю актуальні теми та відверто висловлюю особисту думку. Нещодавно в листуванні моя подруга написала фразу, яку я вирішила розгорнути в допис сьогодні.
«Суспільство не любить старість»
Я провела кілька днів у роздумах, поки сформувала думки щодо цього.
Страх перед невідомим. Старість ми часто асоціюємо зі змінами у здоров’ї та страх перед невизначеністю. Ми живемо з дуже незрозумілим циклом подій – очікуванні пенсії та законного відпочинку. А що робити з цим відпочинком? Як бути корисними, але в меншій навантаженості?
Споживче суспільство. Сучасне суспільство значною мірою цінує молодість, красу та енергію. Люди відчувають тиск, ніби мають виглядати молодше і відчувати себе молодше. Особливо на цьому сфокусований Instagram, де молодість вирує та не залишає шансів на вікові зміни… Мало хто бажає мати в команді людей 65+. Як з ними поводитись та про що спілкуватись? Яких вимагати результатів?
Втрата незалежності. Старість включає фізичні обмеження та втрату незалежності. Це важко прийняти для багатьох людей. Нам не хочеться бути залежними в побутових речах. Як би ми не любили своїх дітей, нам важко думати про повну залежність від них та їхніх родин в майбутньому.
Медіа та стереотипи. Зображення старості в медіа часто стереотипне і негативне. Це впливає на наше сприйняття щодо старших людей. Мазі, свічки та інші ліки, очікування онуків чи дітей, смуток від прожитих років – це те, що найчастіше зображують. А наших кумирів, які природно старшають, ще недостатньо, або старіють вони ще дуже «нетипово».
Мені важливо не просто зробити висновки чому, а особистим прикладом та сферою діяльності змінювати ці тенденції.
Старість – це нормальний етап життя, який має свої власні унікальні переваги та можливості. Це цикл життя людини й варто дізнаватися більше про процес старіння, фізичні та психологічні зміни, які відбуваються. Чим більше інформації маєш, тим менше місця для стереотипів та переконань. Свого часу батьки дізнаються максимально про новонароджену дитину, про те, як вона змінюється. То чому ми не можемо робити те саме, вивчаючи зміни на шляху старіння?
Особливо важлива комунікація зі старшими людьми. Взаємодія з людьми цього віку дає нові погляди та перспективи. Згадайте, як ви любите та цінуєте історії та досвід своїх бабусь та дідусів. Ми захоплюємося їхніми долями, карʼєрними злетами, відкриттями, переживаннями епох та політичних лідерів… Ми можемо спробувати слухати інші історії дорослих і вчитися багато чому.
Долати стереотипи, пов’язані зі старістю, можна щоденно
Розповідати про позитивні приклади старших людей, які успішні та досягають цілей. Підкреслювати значення таких людей у вашому оточенні, у професійному та родинному колах, у громаді та суспільстві в цілому. Мій приклад – голова ради директорів Проекту Кешер, якій у березні виповнюється 70 років. Вона продовжує особистий консалтинг, веде щотижневе радіошоу, входить до Американської асоціації медсестер, подорожує, займається танцями та нещодавно відкрила для себе нове хобі – створення колажів.
На початку 2024 року я розпочала роботу над подкастами про світогляди двадцятирічних нової генерації, про прагнення та цінності, які нас об’єднують. Розвивати обговорення про старість та старших людей у суспільстві, робити ініціативи та програми, які сприяють поважному ставленню до старості.
Тому що старші не роблять гучних покупок автівок чи будинків, а дарують це дітям…
Тому що старші не викладають фото щодня, а цінують щорічні фото з онуками…
Тому що старші соромляться починати нове, натомість пишаються здобутим досвідом…
Тому що старші відчувають самотність, а тому потребують підтримки…
Далі буде!