Телефони

Привіт, мене звуть Влада Недак і я є директоркою найбільшої Всеукраїнської жіночої єврейської організації «Проект Кешер». Декілька днів тому я відсвяткувала своє 40-річчя. Дивлячись на цю цифру і вимовляючи її вголос, відчуття досить дивні: для мене особисто вона сприймається такою логічною і такою рідною. Все-таки, це я з року в рік йшла до неї, і це я збирала свій досвід та формувала той образ, який ззовні й внутрішньо характеризує мене як особистість. І прийшовши до своїх 40, мені хочеться голосно заявити, що це чудовий вік, і я в ньому відчуваю себе комфортно, щасливо і впевнено. Але так було не завжди…

Згадуючи себе в 20, я дуже чітко пам’ятаю момент, коли моя мама прийшла до свого 40-річчя, і мені здавалося, що це закінчення всього: кар’єри, відносин, краси і навіть сексуального життя. Життя практично закінчене і можна не намагатися отримати від нього задоволення, адже всі навколо тебе сприймають «старою». Чому? Звідки у молоді, у покоління 20-річних береться уявлення, що в 40 ти вже вибуваєш зі змагань, вірніше тебе туди навіть не беруть? Чому саме вік 20-30 подається як найяскравіший і найпіковіший?

За моїми відчуттями, саме до 40 років я піднялася на свій «Еверест» і тут мені відкрився чудовий вид. Це я заявляю як візуал.

По-перше, такий крутий підйом вимагає від тебе гарної фізичної форми та підго-товки. Так ось, виявляється в 40 років виглядати і відчувати себе можна краще, ніж в 20, про що я говорю з упевненістю. До цього не приходиш за рік відвідування залу. Це внутрішня сила та сформована роками витривалість.

По-друге, потрібна цілеспрямованість, бачення тієї вершини, до якої ти невпинно йдеш. Це відчуття відповідальності перед собою, яке не покидає, певного азарту дійти до кінця. Тут важлива чесність сама з собою.

По-третє, такий підйом не зробити поодинці, тут важлива твоя команда. Для мене це не тільки сім’я, яка набуває особливого сенсу, але й ті люди, з якими ти звершуєш такий серйозний підйом. Підстрахування та підтримку надають саме вони. Так співпало, що 20 років свого підйому я здійснюю в колі жінок Проекту Кешер. Саме тут я дізналася, що таке жіноча підтримка. Що таке менторство до того, як воно стало називатися саме так (Проект Кешер просував жіноче менторство ще до того, як це стало мейнстрімом). Що коло жінок дає потужну силу та віру в себе, і в ньому можна не відчувати віку, коли тобі одній із небагатьох 20. Що можна дружити по скайпу і в листуваннях сильніше, ніж з друзями в одному місті. Що гордість за успіхи команди набагато крутіша, ніж особисті перемоги. Що на шляху, зустрічаючи молодих жінок, вже ти ведеш їх своїм особистим прикладом до їх перемог і до їх вершин!

По-четверте, важливо зрозуміти, який максимум ти хочеш взяти. Чи буде це вершина або це буде велика подорож по каньйону? Життєві орієнтири відсіваються через сито твоїх цінностей саме роками. Маршрут великої подорожі потрібно розплановувати, і готуватися до нього, виявляється, можна не один десяток.

Коли пару років тому мені потрапилась стаття і подкаст з авторського блогу Тетяни Трощинської «40 НОВІ 20» на Громадському радіо, я подумала: це те, чого мені не вистачало читати і слухати в мої 20. Прикладів жінок, які з непідробним захватом розповідають про своє життя, для яких вік – не вік, а підйом по сходах життя. Тоді я б менше хапалася за цифри і вішала ярлики стереотипів.

У моїх планах залишатися тут на піку, на цій вершині і насолоджуватися. Виявляється, піднявшись на Еверест, я не поспішаю спуститися вниз. Я хочу транслювати саме те, що я знайшла в свої 40. Як сказала моя подруга: «Тепер ти можеш стати прикладом для покоління Z».

Далі буде …

*Фото: Kseniya Ryabenko

Провести захід

Створити групу

Пройти навчання