“Якщо ми хочемо передати пам’ять про Голокост молодому поколінню, то ми повинні донести її до того місця, де підлітки перебувають. А вони – в Інстаграмі”
Маті Кохаві (творець проекту «Єва. Сторіс»)
Сьогодні ми святкуємо День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. І це велика подія для єврейського народу, який пережив Голокост. Символічно, що цього року ця дата співпала із Днем незалежності Ізраїлю, єврейський народ зберіг свою ідентичність, не дивлячись на пережиті скрутні часи.
У такі пам’ятні дати ми маємо зберігати нашу історію та вшановувати пам’ять шести мільйонів жертв Шоа. Своєрідно вшанували цю пам’ять й організатори та творці інтернет-проекту «Єва. Сторіс», розповідаючи історію єврейської дівчини-підлітка під час Голокосту у форматі інстаграм-сторіс. Творці проекту, таким чином, хочуть залучити увагу громадськості, а особливо молоді до історії єврейського народу та жахливого часу винищення єврейського народу.
А що, якби у Єви був смартфон?
“Пам’ять про Голокост за межами Ізраїлю зникає. Ми подумали, давайте зробимо щось дійсно вибухове. Ми знайшли щоденник і сказали: “Давайте припустимо, що замість ручки і паперу у Єви був смартфон, і задокументуємо, що з нею відбувалося” – Маті Кохаві
Ізраїльський мультимільйонер Маті Кохаві і його дочка Майя запустили Інстаграм-аккаунт під назвою Eva.Stories, який ведеться на основі спогадів зі щоденника єврейської дівчинки Єви Хейман, що загинула в Голокості в 1944 році.
Історія складається з 70 коротких Сторіс. Над ними працювало майже 400 людей. Були задіяні професійні актори, танки, вантажівки, мотоцикли часів Голокосту. Вартість проекту оцінюється в 5 мільйонів доларів, зйомки проходили у Львові. Кому доводилось бувати у цьому місті, той легко впізнає пейзажі та, так звану, «аптеку дідуся Єви», добро відому кожній львів’янці чи львів’янину.
Сторіс-історія починається з того, як Єва отримує туфлі в подарунок до свого 13-річчя. Вона їсть морозиво, розповідає про закоханість. В загальному, веде себе як звичайний підліток. А далі розгортаються трагічні події – депортація кузини, конфіскація аптеки дідуся, закриття школи і депортація у гетто.
Єва в деталях показує, як це жити з жовтою зіркою на грудях, наскільки складно очікувати поїздки в гетто і чому неможливо пристосуватися до важких умов життя в закритому просторі.
“Тиша може бути гучнішою за будь-які звуки. Раніше я цього не знала”, – розповідає вона підписникам
В результаті поїзд везе дівчинку в Аушвіц (Освенцим), з якого вона вже не повернеться.
Проект «Єва. Сторіс» – збереження історичної пам’яті чи образа інтелекту сучасної молоді?
Після виходу проекту у світ, з’явились різні реакції: як маса схвалень, так і критики. Деякі ізраїльтяни звинуватили творців проекту в тривіалізації і здешевлення Голокосту, назвавши аккаунт Єви образою інтелекту сучасної молоді. На що творці «Єва. Сторіс» повідомили, що цільова аудиторія проекту – молодь від 13 до 30 років – становить близько 50% глядачів. Про ізраїльську ініціативу написали блогери в інших країнах, що підвищило інтерес та увагу до трагічної сторінки в історії єврейського народу:
“Спортсмени, зірки, глава уряду Ізраїлю і навіть Білий Дім – всі гаряче підтримують Єву. Цей проект несподівано для всіх став послом Ізраїлю в світі… Подумайте про 13-річну дівчинку, яка була практично невідома – і раптом всі говорять про Єву. Це не номер на руці, це обличчя, волосся, посмішка. У неї є ім’я. І це ім’я не буде забутим”, – говорить Маті Кохаві
Історія справжньої Єви
Угорська єврейка Єва Хейман народилася в сім’ї середнього класу в містечку Орадя: там жили 100 тисяч чоловік, п’ята частина з яких мала єврейське коріння. Після розлучення батьків, дівчинка залишилася з бабусею і дідусем. Перший запис в щоденнику Єви датується 13 лютого 1944 року – днем її народження. Закінчився він 30 травня 1944 року, за кілька днів до її депортації.
“Насправді, все заборонено, але найжахливіше, що покарання за все – смерть“, – писала вона
Єву вбили в Освенцимі 17 жовтня 1944 року і вона стала однією з півтори мільйони дітей, які загинули під час Голокосту. Її мати, Агнес Жолт, пережила Голокост і знайшла щоденник, коли повернулася в Надьварад. У результаті, вона вчинила самогубство.
Судячи з розповідей у щоденнику, Єва мріяла стати фотографом-репортером. Автори сподіваються, що їм певним чином вдалося втілили її бажання.
Які б суперечки навколо проекту «Єва. Сторіс» не велися, у багатьох людей показана історія у інстаграм-сторіс викликає тільки мурашки по шкірі… А разом з ними й розуміння того, що це не черговий голлівудський блокбастер, а історія, яка ґрунтується на реальних подіях та реальних переживаннях маленької дівчинки. І це тільки маленька частина тієї справжньої жахливої історії знущання над цілою нацією та винищення шести мільйонів безневинних людей. Ця історія не повинна бути забутою. Пам’ятаємо!