А ви знали, що травневі свята та шашлик – це ж єврейська традиція!?

Хочемо сьогодні вам розповісти, звідки ця традиція прийшла, та про Лаг ба Омер – Свято вогнищ. Як і всі визначні дати в юдаїзмі, воно має кілька різних аспектів та безліч традицій святкування. Лаг ба Омер (у перекладі з івриту – 33 день омера) – це день, який є майже серединою між Песахом та Шавуотом, між якими ми, євреї, рахуємо дні Омера.

Омер – це стародавня міра об’єму (сніп), сільськогосподарський термін. Для тих, хто не займається сільським господарством, відлік омера відображає духовну підготовку та очікування дарування Тори на Шавуот з певними традиційними обмеженнями (не прийнято робити весілля, вечірки, нові зачіски, навіть стригтися та голитися).

Сама ж вимога відліку омера (снопа) міститься у заповіді Тори. Нам заповідано відраховувати 49 днів, починаючи з дня принесення в Храм жертви у Песах, що складається з певної міри ячменю, до дня принесення в Храм для благословення нового врожаю на Шавуот, і означає відлік днів до цього нового врожаю, а також молитву за нього, у час, коли гарячий вітер з пустелі може усе спалити.

Тож, на 33 день Омера (цього року це 8-9 травня) відзначається свято Лаг Ба Омер, коли традиційно влаштовують пікніки та інші розваги, палять багаття, влаштовують спортивні змагання, і навіть стріляють з лука. Таке веселе святкування стало популярним серед євреїв Європи з виникненням сіонізму (кінець ХІХ ст), коли єврейська молодь почала збиратися на пікніки та спортивні змагання, щоб виховати в собі не лише духовні та інтелектуальні, а й фізичні здібності для підготовки будування своєї держави.

Але повернемося до античності… Згідно мідрашів, саме у цей день закінчилася чума, що лютувала за правління римського імператора Адріана, який жив на рубежі перших двох століть нашої ери. Чума стала причиною смерті приблизно 24 000 учнів Рабі Аківи, видатного та шанованого юдейського таная, систематизатора усної Тори. Традиція палити вогнища у цей день пов’язана з діяльністю Рабі Шимона Бар Йохая (РаШБІ), одного із найвідоміших послідовників Рабі Аківи, що вижили під час епідемії, засновника каббалістичного вчення. Вважається, що на основі цього вчення було створено важливий для єврейського народу містичний твір – книгу «Зоар» (у перекладі з івриту – «Сяйво»).

За традицією, у пам’ять про РаШБІ багато людей відвідують у цей день гору Мерон на півночі Ізраїля біля міста Цфат, де знаходиться його могила. Палять там багаття, моляться, співають і танцюють.

РаШБІ під керівництвом Рабі Аківи 13 років навчався в єшиві Бней-Брака. Його заняття не припинялися навіть після того, як римляни кинули Рабі Аківу у в’язницю за порушення заборони викладати Тору. Вірний учень щовечора приходив до вікна в’язниці, де сидів його вчитель. Після страти вчителя він зненавидів римлян і одного разу зневажливо висловився про їхнє правління, заявивши, що у всьому вони переслідують тільки свої нечестиві цілі. Після доносу Рабі Шимон був засуджений римським судом до смерті, отже змушений був переховуватися. Майже 12 років провів він у печері, займаючись виключно вивченням Тори, разом із своїм сином, Рабі Еліезером.

Мідраші розповідають, що вийшовши з печери він побачив селян, які працювали на полях. І, оскільки найпершим обов’язком євреїв вважав заняття Торою, надзвичайно розгнівався. Тут же пролунав голос з неба, що наказав йому повернутися в сховище, де він провів ще певний час, поки не навчився з любов’ю ставитись до простих людей. Вчення Тори він порівнював із сяйвом полум’я, що має підтримувати життя та світити всім. Ті самі агадичні розповіді (легенди) кажуть, що саме Рабі Шимон домігся у римлян скасування жорстоких наказів проти юдаїзму – коли йому вдалося вилікувати дочку імператора від важкої душевної недуги.

За легендою, помираючи, він наказав послідовникам відзначати річницю своєї смерті не жалобою та сльозами, а піснями та веселощами а коли помер, над тим місцем на горі Мерон усі побачили яскравий дим та сяйво полум’я.

От і вам ми бажаємо радісно провести ці дні, із вдячністю Б-гу та ЗСУ за можливість святкувати.

Кілька вчень від Рабі Шимона Бар Йохая:

• «Краще людині самій кинутися у піч, що горить, але не принижувати публічно свого товариша»
• «Той, хто передає ідеї, які чув від іншого, але не згадує автора, порушує заборону “не кради”»
• «Покарання брехуна у тому, що коли він говоритиме правду – йому не повірять»
• «Людина хвалить тихо, а лає голосно»
• «Той, хто утримується від поганого вчинку, отримає винагороду, рівноцінну тому, ніби він зробив добрий вчинок»