Напевно усі ми бодай раз у житті задумувалися про своє коріння. Як почати дізнаватися свою сімейну історію? А як зацікавити цим процесом дітей? Ділимося!
З чого почати дослідження родоводу?
Поговоріть зі своїми рідними, почніть спершу з найстаріших. Обов’язково робіть письмові нотатки або записуйте свої інтерв’ю на диктофон. Перед розмовою варто вирішити, яку конкретну інформацію ви прагнете дізнатися. Адже для багатьох людей прохання розповісти сімейні історії може звучати занадто широко. Важливо поважати конфіденційність, адже деякою інформацією члени вашої родини можуть не захотіти ділитися.
Попросіть у членів сім’ї дозволу переглянути свідоцтва та зробити записи про їхнє народження, шлюб або про смерть та поховання інших родичів. Також запитайте, чи наявні фотографії ваших пращурів або інші документи. Усі документи обов’язково відскануйте. Чек-лист документів:
- Документи про народження, шлюб, смерть.
- Документи про релігійні обряди.
- Атестати чи дипломи про освіту.
- Старі листи.
- Фотографії чи альбоми.
- Щоденники або журнали.
Спробуйте шукати прізвища та імена конкретних родичів в інтернеті. Ви можете знайти згадки про свою сім’ю в онлайн Книгах Пам’яті чи інших базах даних. Це можуть бути: дані про репресії, база вбитих у Бабиному Яру, Яд Вашем тощо.
Багато архівних документів вже розсекречені та викладені онлайн. Це дозволить вам дізнатися деякі важливі дати в історії своєї родини, місця або рід занять. Головне – знати імена та прізвища.
В інтернеті загалом можна знайти доволі неочікувану інформацію. Наприклад, в Україні існує база даних з адресами реєстрації багатьох громадян («Вся Україна – мешканці»). Так, можливо дізнатися про внутрішню міграцію власних родичів протягом другої половини 20 – початку 21 ст.
Дізнайтеся, як користуватися великими первинними базами даних – «Ancestry», «Family Search», «Findmypast» і «MyHeritage», ознайомтеся з їхніми можливостями.
Для більш глибинного дослідження можливо скористатися архівними документами. Можна звернутися до церковних реєстрів, архівів синагог, місцевих та державних архівів. Важливо розуміти за яким саме регіоном та населеним пунктом вам необхідно здійснювати пошук. Якщо вам пощастить, частину цих документів можливо знайти онлайн.
Якщо для вас справді важливо дослідити сімейну історію, проте ви не маєте достатньої кількості часу, вам можуть допомогти приватні компанії. У кожній країні існують підприємства, яка на замовлення здійснюють генеалогічні дослідження.
Як зацікавити генеалогією дітей?
Існує безліч цікавих ідей для дослідження власної родини разом із дітьми.
Ваше місце в історії:
- Створіть часову шкалу з важливими датами вашого життя або ваших пращурів.
- Можна створити часову шкалу окремо для кожної людини – для дитини (коли народилася, коли пішла у садочок, школу тощо) та для себе.
- Зробіть мапу із місцями, які пов’язані з вашою родиною.
- Створіть підбірку з цікавими фактами та подіями із життя вашої родини та проілюструйте їх.
Генеалогічне дерево:
- Намалюйте разом із дитиною дерево, де певна гілка відповідатиме конкретному члену родини.
- Можна намалювати дерево більш схематично та запропонувати дитині доповнити його портретами пращурів, як дитина їх собі уявляє.
- Запропонуйте провести інтерв’ю зі старшими родичами та намалювати їхню історію життя.
Як оформлювати отриману інформацію?
Консервативний варіант – намалювати своє генеалогічне дерево на папері та окремо дописати ключові дані щодо кожного родича. Проте більше зручним варіантом є ведення електронної бази.
Наприклад, у програмі MyHeritage можливо додавати картки своїх пращурів, де можна відображати не лише ім’я, а і фото, ключові дати, локації. Безкоштовно можливо додати обмежену кількість карток. Також програма пропонує найрізноманітніші інші можливості у сфері генеалогії – наприклад, пошук співпадінь із деревами інших користувачів або перетворення старих фотографій на кольорові.
Існують також інші програми для побудови сімейного дерева, варто ознайомитися з ними в інтернеті та обрати, яка з них для вас буде найбільш зручною.
Бажаємо приємних та плідних генеалогічних пошуків!