Вагітність під час пандемії – особливий виклик чи нова реальність? Тетяна Ковалюк, колишня контент та SMM-менеджерка Проекту Кешер поділилася із нами своїм досвідом.
Ми з чоловіком довгий час планували та чекали того «ідеального часу» для першої дитини. Та, за іронією долі, моя перша вагітність припала саме на період пандемії коронавірусу.
Ми планували вагітність після закінчення карантину та подумали, що це і є саме той ідеальний час для того, щоб завести малюка. Карантин закінчиться, коронавірус зникне і ми заживемо, як і раніше. Та, як виявилось, із карантином хвороба нікуди не зникла і пандемія не закінчилася (й не закінчується й досі)… З однієї сторони, це стало викликом для нас. Та з іншої, саме карантин змусив розставити пріоритети і зрозуміти, що не варто чекати того ідеального часу. А точніше, ми самі вирішуємо, коли настає той ідеальний час для нас і створюємо його самі.
І тому, як би це не звучало дивно, але саме період пандемії став для мене особливим і незабутнім періодом вагітності, хоча із деякими маленькими нюансами. Ще із середини березня я, як і багато хто із нас, звикла до маски на обличчі, антисептика у кишені, рідкісних зустрічей із друзями та дистанційного спілкування. Із приходом вагітності на початку літа, мій спосіб життя не змінився.
Звичайно, не обійшлось без деяких викликів. Перший виклик (зрозумілий усім) – це страх захворіти на коронавірус.
Одразу скажу, за час вагітності ні я, ні мої близькі не захворіли. Ми пережили важку хворобу моєї бабці ще за два місяці до моєї вагітності та більше ніхто із близьких не хворів. Для мене це стало невеличким чудом і відчуття цього чуда дозволяло долати страх захворіти на коронавірус, який з’являвся під час численних планових походів до лікаря, у магазин тощо.
З часом лікар мене запевнив – вагітні легше переносять коронавірус. Ця «мантра» почала крутитися у мене в голові і страх захворіти пройшов сам по собі.
Проте одного разу цей страх таки повернувся. Пам’ятаю під час сьомого місяця вагітності у лікарні, де я стою на обліку, розмістили ковідних хворих, оскільки в інших лікарнях не було місця. Про це я дізналася із місцевих ЗМІ. У мене почалася легка паніка. Та вона швидко пройшла, коли лікар мене повідомив, що тимчасово прийматиме вагітних у іншому корпусі лікарні. І я перестала боятись за себе та свого малюка.
Наступний виклик був пов’язаний із бажанням запам’ятати період вагітності якнайкраще.
Коли пройшли тижні токсикозу, хотілося багато гуляти, подорожувати, зустрічатися із друзями та ходити у гості, кіно, театр. Хотілося наповнити кожну мить вагітності незабутніми емоціями і позитивним спілкуванням. Та, на жаль, у ситуації пандемії, це не зовсім можливо. Нам із чоловіком навіть доводилось відмовлятись від відвідувань великих святкувань наших близьких та друзів. Це, звичайно, засмучувало, проте ми чітко розставили пріоритети.
У результаті, я навчилась знаходити радість у інших різновидах відпочинку, насолоджуватись відпочинком на природі замість гучних громадських місць, прогулянками на самоті тощо. Тому і цей виклик вдалося здолати.
Найбільший виклик, із яким я досі не можу змиритись – це заборона партнерських пологів.
Ми з чоловіком ще із самого початку наших стосунків знали, що він буде у момент пологів поряд зі мною. Напевно не варто пояснювати, чому це важливо для мене. Тим більше, що мій чоловік – медик. Я думаю, що кожна вагітна хоче, щоб у такий складний момент поруч з нею була близька людина, яка її підтримає і контролюватиме процес зі сторони.
І ось до моїх пологів залишається менше двох тижнів, я досі сподіваюсь, що йому дозволять бути присутнім під час цього важливого і важкого моменту. Я вже підписала петицію для повернення партнерських пологів і закликаю її підписати кожному, ось посилання. Адже це право кожної вагітної жінки, яке не можна забирати! Якщо йому не дозволять бути присутнім, це стане найбільшим викликом під час моєї вагітності, який нам так і не вдалося здолати…
Загалом, вагітність під час пандемії для мене стала не викликом, а скоріше нормою, адже повністю припала на цей період. Я не знаю, як це – бути вагітною в ті часи, коли ми ще жили без пандемії.
Більше того, мені іноді здається, що саме вагітність позитивно вплинула на мій психологічний стан у ці непрості часи. Адже усі негативні новини витіснялися хорошими емоціями і відкриттями під час переживання цього незабутнього періоду – періоду вагітності!